Підприємництво і торгівля

СТАЛИЙ РОЗВИТОК МІСТ: ВІДКРИТЕ УРЯДУВАННЯ ТА ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДЛЯ ПЛАТФОРМНОГО УРБАНІЗМУ

Д. Ю. Анфілов — 2023-12-28

У статті розглянуто етапи еволюції інституційних парадигм управління урядовими організаціями та управління містами. В статті систематизовано пул інноваційних рішень для досягнення сталого розвитку міст, які вимагають комплексного управління. Досліджено теоретичні та практичні аспекти сталого зростання міст, систематизовано складові технологічних інструментів в відкритому урядуванні. Адаптовано класифікацію типів відкритості урядової політики за Юрґеном Габермасом (репрезентативну, публіцистичну, політичну, громадянську) за етапами становлення та розвитку системи урядування. Охарактеризовано концепцію платформного урбанізму. Охарактеризовано категоріальний апарат відкритого урядування та платформного урбанізму. Представлено категоризацію Government-as-a-Platform (Gaap) та City-as-a-Platform (СaaP) за платформним урбанізмом та парадигму урядування через призму відкритості Юрґена Габермаса. Розширено класифікацію типів відкритості урядової політики, яка може застосовуватись при формуванні механізмів відкритого урядування при розробці інноваційного підходу для платформного урбанізму та вдосконалювати практику демократичного управління та громадянської участі. Розставлено акценти при оцінюванні механізмів відкритого урядування для процесів аналізу відкритості політики та управління. Представлено авторське бачення на систему основних компонентів платформного урбанізму. Окреслено автором, що він спрямований на створення інтегрованої та зручної системи управління містом, яка відповідає сучасним потребам та викликам міського розвитку. Зазначено, що еволюція CaaP, як нова парадигма платформного урбанізму передбачає нову форму міського управління, яка є більш відкритою та залученою, з використанням технологій для організації та посередництва співпраці різних учасників суспільства. СааР управління стосується впровадження технологічних інструментів, які уможливлюють відкриту та масову співпрацю в міській екосистемі з метою вирішення складних проблем у містах на основі обміну даними та внеску колективних знань.

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ЗА МСФЗ

Л. В. Безкоровайна — 2023-12-28

На сьогодні все більше підприємств України використовують міжнародні стандарти для формування фінансової звітності. І це викликано не лише законодавчими вимогами, а й бажанням підприємств виходити на міжнародний ринок. Фінансова звітність, складена на підставі міжнародних стандартів дає змогу іноземним партнерам, інвесторам аналізувати діяльність українських підприємств. Наукова стаття присвячена дослідницькому аналізу основних труднощів та проблем, які виникають у підприємств під час складання фінансової звітності за міжнародними стандартами. Актуальність дослідження зумовлена тим, що фінансова звітність підприємства є основним джерелом інформації при розробці стратегії розвитку бізнесу, через що важлива достовірність та об'єктивність даних. Крім того, фінансова звітність підприємства виступає найважливішим інструментом забезпечення управління фінансовою стійкістю підприємства, що можливо завдяки ретельному аналізу. У разі спотворення інформації процес аналізу економічних показників та даних не дозволяє отримати об'єктивну оцінку поточного фінансового стану підприємства. Процедура формування елементів фінансової звітності дозволяє підприємствам виконувати свої зобов'язання перед основними стейкхолдерами. У рамках статті розглянуто сутність та склад фінансової звітності, її практичне значення для ухвалення управлінських рішень. Проаналізовано проблеми формування фінансової звітності підприємства через спотворення у ній інформації, виявлено помилки, які найчастіше виникають під час складання фінансової звітності за міжнародними стандартами. Досліджено якісні характеристики фінансової інформації, яка наводиться у звітності – основоположні і посилювальні, їх взаємозв’язок. Також надано рекомендації щодо вибору бази оцінки показників фінансової звітності з урахуванням якісних характеристик інформації. Розглянуто порядок здійснення таксономії показників фінансової звітності, існуючі підходи до проведення таксономії – з використанням стандартних таблиць та тегування даних вже сформованої звітності, виділено переваги та недоліки кожного із підходів.

МЕТОДИ ТА МОДЕЛІ ВПЛИВУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ НА ТРАНСФОРМАЦІЮ БІЗНЕСУ

Л. А. Буяк — 2023-12-28

Сучасний етап розвитку бізнесу характеризується акцентом на цифровізацію як пріоритетну спрямованість, що відображається у підході до модернізації окремих бізнес-процесів та у формуванні бізнес-моделей, заснованих на комплексній цифровій трансформації. Цифровізація вже не є просто вибором, а стає об'єктивною необхідністю для підприємств, які прагнуть зберегти та підвищити свою конкурентоспроможність на ринку. Сьогодні конкурентні переваги бізнесу формуються не тільки на основі якості, ціни чи рівня обслуговування, але й через здатність компанії інноваційно та ефективно використовувати цифрові технології. Це дозволяє не тільки оптимізувати внутрішні процеси, але й створювати нові цінності для клієнтів, розширюючи можливості бізнесу та відкриваючи нові горизонти зростання. Стаття присвячена дослідженню бізнес-моделей у контексті цифрової економіки. У статті велику увагу зосереджено на аналізі особливостей і переваг платформ та платформної економіки, а також розглянуто характеристики платформної бізнес-моделі. У роботі узагальнені наукові підходи до класифікації цифрових платформ, що дозволяє глибше зрозуміти, як різні види платформ впливають на бізнес-процеси, стратегію та конкурентоспроможність компаній. Обгрунтовано як платформні бізнес-моделі стимулюють інновації, сприяють ефективній взаємодії між різними учасниками ринку та відкривають нові можливості для зростання і розвитку. Розроблено концепцію цифрової трансформації агропідприємств, яка спрямована на оновлення та вдосконалення сільськогосподарської діяльності через використання сучасних технологій та цифрових рішень. Цей підхід передбачає комплексну інтеграцію різноманітних цифрових інструментів та платформ, які забезпечують автоматизацію процесів, покращення аналітики даних та ефективне управління ресурсами. Основна мета полягає в оптимізації виробничих процесів, підвищенні продуктивності та вдосконаленні процесу прийняття обґрунтованих стратегічних рішень. Використання цифрових технологій, таких як аналіз великих обсягів даних, штучний інтелект та інші інноваційні інструменти, надає підприємствам ряд переваг. Це відкриває нові можливості для розробки та вдосконалення бізнес-моделей, що відповідають динамічним вимогам цифрової економіки та постійно змінюваним очікуванням споживачів.

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ВІДНОВЛЕННЯ

В. А. Власенко — 2023-12-28

У роботі обґрунтовано методологічні та розглянуто прикладні рекомендації щодо реформування організаційної структури управління на підприємствах малого та середнього бізнесу в умовах відродження економіки України. Незважаючи на наявність низки пропозицій щодо удосконалення організаційних структур управління на рівні суб’єктів господарювання, застосування прикладних підходів у процесі їх формування викликає особливий інтерес. З цих підстав уточнено етимологічний зміст наукових категорій «організаційна структура управління», «структура управління», «виробнича структура» та «організаційна структура». Узагальнено основні типи організаційних структур управління підприємствами. Рекомендовано авторський варіант внутрішньої структури логістичного відділу та відділу кадрів на підприємствах малого та середнього бізнесу у середньостроковій перспективі (на найближчі 2-3 роки) та конкретизовано функціональну спеціалізацію їх фахівців. В межах запропонованого логістичного відділу обґрунтовано доцільність створення посад менеджера з постачання і збуту, маркетолога, логіста, головного механіка автоколони та завідувача складу. В межах удосконаленої внутрішньої структури відділу кадрів рекомендовано створення сектору кадрового діловодства, сектору планування та організації праці, сектору соціального розвитку, сектору оплати праці та сектору оцінки персоналу, а також уточнено функціональні завдання керівників цих секторів. З метою впровадження на підприємствах малого та середнього бізнесу елементів мережевої та віртуальної організації у стратегічній перспективі систематизовано заходи щодо реформування їх організаційної структури управління. Обґрунтовано доцільність застосування комплексного підходу до розробки комбінованих форм організаційної структури управління на підприємствах шляхом відкриття власних колл-центрів, створення електронних офісів при апараті управління, формування баз даних постійних клієнтів, видачу дисконтних карток на придбання продукції, укладання договорів на кур’єрську доставку продукції через мобільні додатки.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОСИСТЕМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА МІЖНАРОДНИМИ ПЕРЕДАЧАМИ ТОВАРІВ (ТЕХНОЛОГІЙ) ПОДВІЙНОГО ВИКОРИСТАННЯ

К. Б. Волощук — 2023-12-28

У статті визначені концептуальні засади інноваційної екосистеми, розгортання масштабної інноваційної підприємницької діяльності, основні пріоритети, шляхи, заходи, напрями, завдання реформування оборонно-промислового комплексу та вдосконалення регуляторних важелів впливу держави на інноваційний розвиток, структури за інноваційною моделлю. Досліджено тенденції науково-технічної і інноваційної політики ЄС та стратегічних технологічних трендів щодо демократизації генеративного штучного інтелекту; управління довірою, ризиками та безпекою; безперервного виявлення кіберзагроз; стійких технології; розробки інженерної платформи та на основі штучного інтелекту; галузевих хмарних платформ; інтелектуальних програм; робочої сили з розширеним підключенням. Виокремлено необхідність мережування впровадження інноваційної підприємницької діяльності для задоволення потреб держави в сучасних високоефективних системах та розбудови в Україні інноваційних екосистем в умовах воєнного стану швидких, масштабних і постійних змін глобального середовища, забезпечення підвищення обороноздатності країни, для здобуття перемоги, безпеки повоєнного відновлення та розвитку. Запропоновано концептуальну модель організації екосистеми як центру генерування оборонних інновацій. Удосконалені механізми здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів (технологій) подвійного використання взаємовідносин між замовниками, постачальниками, виробниками, споживачами та іншими контрагентами мереж екосистеми і партнерів задіяних при виконанні умов контрактів (договорів) згідно узгоджених обсягів закупівель необхідних оборонних засобів чи комплектуючих; вдосконалення системи оперативного середньо- та довгострокового планування нових програм та проектів на етапах розробки інновацій і контролю, впровадження у виробництво та реалізації і безпечного використання озброєння, збільшення обсягів фінансування інноваційного розвитку оборонно-промислового комплексу, підвищення ефективності військово-технічного співробітництва з партнерами в Україні та іноземних держав.

ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРНЕТУ РЕЧЕЙ (ІОТ) В АДМІНІСТРАТИВНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ: ЗАВДАННЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЙ У СУЧАСНОМУ БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩІ

О. В. Гнилянська — 2023-12-28

Інтернет речей (Internet of Things, IoT) є однією з перспективних та революційних технологій, що розширює світ об’єктів і пристроїв, здатних до спілкування й обміну даними через Інтернет. Ця інноваційна концепція стала ключовим фактором для перетворення способу, за допомогою якого організації функціонують і управляють своїми ресурсами в сучасному бізнес-середовищі. Інтернет речей відкриває широкий спектр можливостей для підвищення ефективності адміністративного менеджменту, забезпечуючи більший контроль, збір та аналіз даних, оптимізацію процесів та підвищення конкурентоспроможності організацій. У цій статті ми опишемо детальніше можливості, що пропонує IoT для адміністративного менеджменту, та як вони сприяють покращенню управління в сучасному бізнес-середовищі. Робота розглядає завдання, які можуть бути вирішені за рахунок ІоТ у адміністративному менеджменті. Це включає автоматизацію процесів управління, моніторингу, збору та аналізу даних, оптимізацію постачання, логістики та інші аспекти організаційного управління. Використання ІоТ може дозволити підприємствам збільшити продуктивність, знизити витрати, покращити якість обслуговування та забезпечити більш ефективне прийняття рішень. Стаття розглядає можливості, які відкриває ІоТ для організацій у сучасному бізнес-середовищі. Досліджується роль ІоТ у впровадженні концепції «розумного офісу», де різні пристрої та системи взаємодіють між собою та з людьми для поліпшення робочого середовища та забезпечення зручності та ефективності. Крім того, використання ІоТ може дозволити впроваджувати інноваційні моделі бізнесу, такі як «платформи як сервіс» та «продукт як сервіс», де організаціям вдасться надавати послуги та продукти на основі підключених до Інтернету пристроїв. Однак разом із можливостями використання ІоТ також вносить виклики та ризики, які потрібно враховувати при впровадженні. Робота розглядає питання безпеки даних та приватності, оскільки підключені пристрої здатні збирати та передавати великі обсяги конфіденційної інформації. Також виникають технічні виклики, пов’язані з інтеграцією різних систем та пристроїв, стандартизацією протоколів та забезпеченням стійкості та надійності мережі. Дане дослідження підкреслює важливість використання Інтернету речей в адміністративному менеджменті для покращення ефективності та оптимізації процесів організацій. Робота надає розуміння завдань та можливостей, а також викликів та ризиків, пов’язаних із впровадженням ІоТ, і надає рекомендації для успішного використання даної технології. Це дозволяє організаціям впроваджувати інноваційні підходи та досягати конкурентної переваги в сучасному бізнес-середовищі.

РОЛЬ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР АПК В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

Л. Ю. Гордєєва-Герасимова — 2023-12-28

У роботі досліджено визначення та сутність поняття «продовольча безпека», механізм її реалізації. Визначено роль підприємств агропромислового комплексу у забезпеченні належного рівня продовольчої безпеки шляхом виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції. Досліджено рівень задоволеності продуктами харчування вітчизняних виробників у довоєнний період. Визначено, що населення країни повністю забезпечене продуктами харчування, за винятком риби та рибних продуктів та деяких видів фруктів. Проведено аналіз виробництва сільськогосподарської продукції за роки війни, який показав, що спостерігається падіння виробництва сільськогосподарської продукції на рівні 30% від довоєнного періоду. Цей рівень не критичний для країни. Деякі підприємства переорієнтовуються на вирощування сільськогосподарської продукції, дефіцит якої виник через окупацію частини території України. За роки війни збільшилося виробництво деяких культур, наприклад гречки, кукурудзи. У 2022 році в цілому підприємства агропромислового комплексу спрацювали з прибутком. У 2023 році очікується збиток, який виникає не тільки через обмежений обсяг продукції, а й через неможливість експортувати її традиційними найдешевшими способами – за допомогою водного транспорту, переважно морським. Значна роль держави в забезпеченні належного рівня продовольчої безпеки в умовах воєнного стану. Держава надає максимальну підтримку сільгоспвиробникам, у тому числі це можливо завдяки заходам, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Плану заходів щодо забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану». Зокрема, збільшення фінансування сільськогосподарських підприємств, регулювання обсягів імпорту та експорту сільськогосподарської продукції. Наразі проводяться дослідження у напрямку подолання наслідків воєнного стану в агропромисловому комплексі. Вирішення проблем може бути пов’язане з формуванням нових логістичних схем експорту продукції та умов її зберігання, подальшим стимулюванням переробної галузі, активною участю в гуманітарних проектах.

ПОНЯТТЯ “ЕФЕКТИВНОСТІ” У КОНТЕКСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА СУБ’ЄКТАМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

К. В. Демченко — 2023-12-28

У статті розкрита тема трансформації класичного поняття «ефективності» у відповідності із загостренням сучасних екологічних та соціальних проблем. Висвітлено підходи до трактування еко-ефективності. Запропоновано власний підхід до розуміння категорії «ефективність екологічної модернізації виробництва» у відповідності до концептуального підґрунтя поняття. В результаті узагальнення досліджених підходів запропоновано виокремити основі сутності, закладені у поняття ефективності екологічної модернізації виробництва: точковий результативний показник, виразник успіху, оціночний показник та багатокомпонентний критерій для прийняття рішення. Ефективність екологічної модернізації як сучасний виразник екологічної трансформації виробничого процесу передбачає розробку спеціальної методики розрахунку, яка покликана давати всебічну оцінку процесу. Екологічна модернізація виробництва передбачає одночасне досягнення економічних вигід і позитивного екологічного ефекту, тому до методики оцінювання ефективності мають бути висунуті особливі вимоги. Зокрема до них віднесено наявність довгострокового прогнозування, відмова від нехтування малозначимими, прихованими або значно пролонгованими у часі результатами, використання різноманітних виразників і одиниць виміру ефекту, надання переваги оцінці кінцевого результату у порівнянні з поточним, введення критичних меж розвитку та росту. Відповідно до сутності екологічної модернізації виробництво запропоновано критерії, які позначають досягнення позитивного результату у ході проведення модернізації. До них віднесено зниження загального рівня екологічної шкоди від виробництва; наближення виробничих циклів до замкнутих природних циклів, зменшення обсягу виробничих відходів; скорочення коефіцієнту матеріалоємності продукції; впровадження енергоефективних технологій; використання сучасної техніки; досягнення економії фінансових ресурсів та підвищення рентабельності діяльності; зростання корпоративної соціальної відповідальності шляхом екологізації виробництва.

АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ЗАЛУЧЕННЯ ВЕНЧУРНОГО ІНВЕСТУВАННЯ У ФУНКЦІОНУВАННЯ СТАРТАПІВ УКРАЇНИ

Н. О. Кравчук — 2023-12-28

У статті досліджено сутність та обсяги венчурного інвестування у стартап-підприємництво України. Цілі статті полягають у оцінці тенденцій венчурного інвестування у стартапи України, а також прогнозуванні їх обсягів та визначення перспектив. В результаті проведених досліджень зроблено висновок, що венчурне інвестування є важливим інструментом для розвитку інноваційних технологій та стартапів. Визначено, що в Україні венчурний ринок зародився лише на початку 2000-х років, тому є досить молодим і не настільки розвиненим, як в розвинутих країнах світу. Залучення венчурного інвестування може бути складним завданням, але це може бути цінним ресурсом для українських стартапів, які прагнуть досягти успіху у будь-якій сфері діяльності: освіті, медицині, культурі та інших напрямах. Венчурне інвестування може допомогти стартапам, які створюють нові робочі місця та стимулюють економічне зростання. Також венчурне фінансування може допомогти стартапам розробляти інноваційні продукти та послуги. Ці продукти, у свою чергу, здатні підвищити продуктивність та ефективність роботи компанії, а отже покращити фінансову стійкість та сприяти зростанню економіки. У дослідженні розроблено економіко-математичну модель для прогнозування обсягу венчурного інвестування в Україні у найближчі п’ять років. Враховуючи позитивну прознозну тенденцію до збільшення обсягу венчурного інвестування у період до 2027 р. визначено необхідність розробки стратегічних макроекономічних заходів щодо підтримки розвитку стартапів, їх нормативного регламентування та фінансового забезпечення. Обгрунтовано, що для створення сприятливого економічного середовища для економічного зростання необхідні системні реформи та вивчення практичних аспектів венчурного фінансування на підставі світового досвіду. Виконання цих заходів дозволить Україні подолати економічні потрясіння та відновити економічне зростання. Наукова новизна дослідження полягає у окресленні особливостей розвитку глобального та українського ринку венчурного інвестування, аналізі обсягів такого інвестування, а також розробці економіко-математичної моделі та прогнозуванні обсягу венчурного інвестування в Україні у найближчі п’ять років.

ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОЇ ПОВЕДІІНКИ ПІДПРИЄМСТВ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ НИМИ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНИХ ПРАКТИК

Н. С. Краснокутська — 2023-12-28

The article provides scientific and methodological provisions for determining the strategic behaviour of an enterprise to implement socially responsible practices, compliance with which ensures the objectivity of management decisions in the field of their socially responsible activities. In order to determine the strategic behaviour of an enterprise in terms of implementation of socially responsible practices, a scientific and methodological approach is substantiated, based on the analysis of the gap between the level of implementation of the Sustainable Development Goals (SDGs) by an enterprise and the activity of these processes at the industry level. To identify the implementation of the SDGs at enterprises, the implementation rate was used, calculated on the basis of a set of single indicators using the binary assessment method for organisational support, systematic implementation and the complexity of the results of socially responsible programmes and projects. For defining the activity of implementation of the principles of sustainable development in the practice of enterprises, the article proposes to use an integral indicator calculated on the basis of comparison of the rate of change of single indicators of costs related to socially responsible practices for enterprises of a particular industry and enterprises of the economy as a whole. For the purpose of definition of the enterprise's strategic position with regard to implementation of the principles of social responsibility, a two-dimensional matrix with 5×5 parameters was developed, built using complex indicators of implementation of the SDGs and activity of their implementation. Depending on the position held by the enterprise in the matrix "implementation of the SDGs - activity of implementation of the principles of sustainable development by enterprises in the industry", recommendations on the strategic behaviour of the enterprise in the field of implementation of socially responsible practices have been developed. The use of the developed scientific and methodological approach based on the data of enterprises operating in the food production sector allowed to offer recommendations on their optimal behaviour in the development of socially responsible programmes and projects.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

Т. М. Куценко — 2023-12-28

В статті проаналізовано вплив цифровізації на інформаційне забезпечення та облік у сфері зовнішньоекономічної діяльності в контексті необхідності постійного вдосконалення і розробки нових методів та механізмів управління для підвищення конкурентоспроможності підприємства на міжнародних ринках. Наголошено, що наявність систематизованої інформації є передумовою успішного управління зовнішньоекономічною діяльністю в умовах конкуренції та глобального економічного середовища. Обґрунтовано роль інформаційних технологій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яка полягає в формуванні ефективної стратегії збору, аналізу та використання інформації для успішного управління підприємством в зовнішньоекономічній сфері на основі моніторингу ринків, аналізу конкурентів та прогнозування ризиків та можливостей. Підкреслено важливість досліджень та удосконалення інформаційного забезпечення обліку та управління зовнішньоекономічною діяльністю в контексті посилення конкуренції на міжнародному ринку, складності зовнішньоекономічної діяльності та необхідності підвищення ефективності діяльності підприємства. Досліджено існуючі підходи до інтерпретації поняття «інформаційне забезпечення обліку та управління зовнішньоекономічною діяльністю», які підкреслюють значення інформаційного забезпечення для підтримки ефективних управлінських рішень та конкурентоспроможності на міжнародному ринку. Обґрунтовано принципи побудови системи інформаційного забезпечення обліку та управління зовнішньоекономічною діяльністю, зокрема: відкритість і доступність інформації, цільове спрямування, регулярне оновлення, конфіденційність та захист інформації, інтеграція інформації, автоматизація процесів, аналіз та прогнозування. Встановлено, що побудова ефективної системи інформаційного забезпечення обліку та управління є ключовим елементом управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства в умовах сучасних викликів та актуальних завдань управління.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ АСОРТИМЕНТОМ ТА ЯКІСТЮ ТОВАРІВ

Т. М. Лозова — 2023-12-28

У цій статті розглядаються ключові аспекти, пов’язані з управлінням асортиментом, якістю (QM) і загальним управлінням якістю (TQM), при цьому наголошується на визначенні даних понять і досліджуючи їх зв’язок із продуктивністю організації. Огляд також визначає компоненти TQM і досліджує, як різні сектори підходять до управління якістю. Вивченню піддаються існуючі перспективи управління якістю, водночас здійснюється посилання на різні міжнародні стандарти, прийняті організаціями, з особливим акцентом на ISO 9000. Асортиментна політика є важливою складовою маркетингової стратегії підприємства і визначає, які товари та послуги будуть надаватися споживачам. Вона здатна впливати на багато аспектів бізнесу, включаючи ринкову позицію, прибутковість, імідж та споживчі відносини. Ефективне управління асортиментною політикою допомагає підприємствам адаптуватися до змін на ринку, задовольняти потреби споживачів і досягати своїх стратегічних цілей. Численні дослідження показують застосування та управління якістю в організаціях, розкриваючи різноманітність підходів. Деякі організації оцінюють якість за допомогою таких показників, як кількість дефектів, витрати на переробку, витрати на відкликання, витрати на утилізацію та інші пов’язані витрати. І навпаки, альтернатива організації полягає у вимірюванні якості роботи через такі фактори, як навчальні ініціативи, продуктивність, залучення працівників і лідерство, що забезпечує керівництво. Фактори загального управління якістю (TQM) визначені і включають: практику якості вищого керівництва, процес управління, знання і компетентність співробітників, орієнтованість на клієнта та потреби співробітників, їх освіту. Упровадження управління асортиментом і якістю на торговельних підприємствах у контексті застосування підходів міжнародних стандартів повинно передбачати та враховувати специфічні особливості товарів. Увага має приділятися здійсненню експертного оцінювання бізнес-процесів як засобів поліпшення системи управління якістю підприємства сфери торгівлі. Через високу конкурентоспроможність, із якою стикаються компанії, займаючи позиції лідерів світового бізнесу, вони повинні розробляти стратегії для вдосконалення своїх процесів, впроваджуючи сертифікацію систем управління якістю за стандартом ISO 9000. Цей документ базується на систематичному аналізі вимог стандарту ISO 9000 і визнаних у всьому світі методологій удосконалення процесів, таких як ощадливе виробництво, реінжиніринг бізнес-процесів, управління бізнес-процесами. Показано: практичне значення дослідження проблеми розроблення, упровадження і застосування систем управління якістю полягає в тому, що вона необхідна для загального управління якістю і вважається інструментом забезпечення діяльності будь-якого підприємства в умовах нестабільного середовища та основою високої конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Торговельні мережі сприяють підвищенню якості товарів та послуг, пропонуючи своїм клієнтам найкращі продукти та забезпечуючи високий рівень обслуговування.

СИНЕРГІЯ В ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ ТА ГОСТИННОСТІ

Ю. Б. Миронов — 2023-12-28

Індустрія туризму та гостинності є однією з найбільш важливих та динамічних галузей у сучасному світі. Вона відіграє важливу роль у розвитку національних економік країн та глобальної економіки загалом, сприяє збереженню культурної спадщини та залученню іноземних інвестицій. Однак для досягнення максимального успіху в цих сферах бізнесу необхідно використовувати синергію – взаємодію різних галузей та суб’єктів господарювання задля досягнення спільних цілей. Синергія в індустрії туризму та гостинності базується на взаємодії різних суб’єктів господарювання, таких як туристичні агентства, готелі, ресторани, транспортні компанії, туристичні атракції та інші. Кожен із них має свої унікальні ресурси та можливості, які, використовуючи синергію, можна поєднати для досягнення спільного успіху. У статті розглядається специфіка прояву синергетичних ефектів в індустрії туризму та гостинності, а саме: синергетичний ефект масштабу, спільне виробництво туристичного продукту та спільні маркетингові заходи, спільна розробка нових туристичних напрямків та інноваційних продуктів, спільна інвестиційна діяльність. Вивчено позитивний вплив синергетичних ефектів на сталий розвиток туризму. Зазначається, що застосування синергії в індустрії туризму та гостинності допомагає підвищити ефективність та конкурентоспроможність галузі. Співпраця між різними суб’єктами ринку туристичних послуг та послуг гостинності дозволяє створювати комплексні туристичні продукти, проводити спільні маркетингові кампанії, розробляти нові напрямки та інвестувати у спільні проєкти. Це сприяє залученню більшої кількості клієнтів, розвитку туристичних дестинацій, збільшенню прибутків компаній, створенню нових можливостей та інноваційному розвитку, що дає поштовх подальшому розвиткові індустрії туризму та гостинності. Отже, синергія – це необхідний елемент успішної діяльності в туристичному та готельно-ресторанному бізнесі.

СТАЛИЙ РОЗВИТОК АГРОБІЗНЕСУ В КОНЦЕПЦІЇ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ

О. С. Павленко — 2023-12-28

Визначено роль та принципи агробізнесу в рамках концепції зеленої економіки та його внесок у досягнення сталого розвитку. Досліджено адаптованість сучасних тенденцій розвитку аграрного секторі до вирішені вимог зеленої економіки та створення стійкої, екологічно відповідальної системи сільськогосподарського виробництва. Обґрунтовано необхідність перегляду традиційних методів ведення сільського господарства та впровадження інноваційних технологій, які зменшують вплив на навколишнє середовище та оптимізують використання ресурсів. Ідентифіковано ключові аспекти зеленого підходу до розвитку агробізнесу, а саме: збереження природних ресурсів, скорочення викидів та впровадження принципів циркулярної економіки в сільськогосподарське виробництво. Підкреслюється важливість розробки ефективних стратегій управління відходами, створення інтегрованих систем управління енергоефективністю та використання альтернативних джерел енергії в агропромислових комплексах. Звертається увага на важливості упровадження екологічно ефективних та сталих аграрних практик забезпечення продовольчої безпеки та збереження природних ресурсів. Аналізується еволюція дефініцій “зелена економіка”, “сталий розвиток”, “продовольча безпека” та їх основні постулати. Виокремлено соціальні аспектів сталого агробізнесу, зокрема: соціальна відповідальність агробізнесу, створення робочих місць та покращення умов життя у сільській місцевості, налагодження партнерських відносин між агробізнесом, громадами та органами влади задля сприяння сталому розвитку регіонів. Досліджено ключові аспекти зеленої трансформації агробізнесу, включаючи використання новітніх технологій, впровадження регенеративних сільськогосподарських практик та підтримку сталого виробництва. Надано рекомендації щодо державної політики подальшого розвитку екологічно збалансованого та економічно ефективного аграрного сектору. Обґрунтовано необхідність активного впровадження зелених інновацій у сільське господарство для досягнення глобальних цілей сталого розвитку та створення ефективної стійкої аграрної системи, що досягається за допомогою екосистемного підходу до управління сільським господарством, лісовим господарством та рибальством.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ КОНВЕРГЕНЦІЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ З ЄС

О. Б. Піріашвілі — 2023-12-28

В статті розглядаються теоретичні та методичні засади дослідження процесів конвергенції в частині продуктивності залізничного транспорту України з ЄС. Висвітлено сучасні проблеми та актуальні питання, яким присвячено наукові роботи вітчизняних вчених з даної проблематики за останні роки. Розкрито сутність поняття «конвергенція» в широкому розумінні цього слова та сформульовано значимість в контексті дослідження продуктивності залізничного транспорту України з ЄС на сучасному етапі розвитку. В статті висвітлені та обґрунтовані загальні показники ефективності розвитку залізниць країн для міжнародних порівнянь. Визначено систему показників продуктивності залізничного транспорту України та ЄС для оцінки та аналізу на основі міжнародних порівнянь. Виокремлено та обґрунтовано кількість країн для міжнародних порівнянь з Україною, а саме: п’ять держав-членів ЄС. Автором статті розроблено методичні засади та підходи щодо дослідження процесів поглиблення конвергенції в частині продуктивності залізничного транспорту України з ЄС. Розроблено основні етапи поглиблення процесів конвергенції в частині продуктивності залізничної транспортної інфраструктури України з ЄС. Виокремлено часові періоди дослідження зазначених процесів поглиблення конвергенції. Автором проведено порівняльний аналіз міжнародного рейтингу країн за окремими показниками продуктивності залізничного транспорту Німеччини, Франції, Іспанії, Італії та України. Окреслено питання приватизації на залізничному транспорті в державах-членах ЄС та Україні. Зроблено загальний висновок про те, що у 2012 році Україна мала гарні позиції у зазначеному міжнародному рейтингу країн, за виключенням показників продуктивності пасажирських перевезень та продуктивності вагонів. Автор статті робить низку висновків, зокрема, стосовно значимості дослідження процесів конвергенції щодо продуктивності залізничного транспорту України з ЄС та відносно специфіки розвитку сектору залізничного транспорту в різних країнах. Окреслено перспективні напрямки подальших наукових досліджень із зазначеної проблематики.

ПРИБОРКАННЯ ІНФЛЯЦІЇ ЦЕНТРОБАНКАМИ КРАЇН СВІТУ: СУЧАСНИЙ ДОСВІД

А. М. Поплюйко — 2023-12-28

Однією із запорук економічного відновлення є низька та передбачувана інфляція. До факторів успіху відносять ефективність роботи фінансових ринків, взаємодію з урядом і довіру громадян. В умовах високої інфляції економічні процеси в країні спотворюються та уповільнюються. Це відбувається у зв’язку з неефективним розподілом ресурсів, підвищеною невизначеністю, втратою довіри до центрального банку, а отже, і зниженням ефективності його політики макроекономічної стабілізації. Рекордне прискорення світової інфляції та розбалансування інфляційних очікувань у 2022 році спонукали центральні банки перейти до посилення монетарної політики для забезпечення цінової стабільності. У 2023 році боротьба провідних центральних банків країн світу з інфляцією, яка була викликана щедрою монетарною підтримкою економік у період пандемії, а підсилено наслідками військової агресії Росії проти України, продовжувалася. Особлива увага приділена викликам до центральних банків в умовах нової хвилі інфляції та підвищеного рівня невизначеності внаслідок початку великої війни Росії проти України, геоекономічної фрагментації та порушення ланцюгів постачання. Виважена політика центральних банків, націлена на збереження контролю за інфляційними процесами, набула особливого значення. Визначено основні кроки, які здійснював Національний банк України у період активних військових дій для приборкання інфляції, яка наприкінці 2022 – початку 2023 років складала майже 26%. З аналогічними економічними проблемами зіткнулися й інші країни, хоча масштаби, безумовно, були різними. Цікавим є досвід використання важелів монетарної політики центральних банків окремих країн, зокрема, Німеччини та Туреччини. Доведено, що крім геополітики, найголовніший вплив на світову економіку продовжує чинити грошово-кредитна політика. Досвід антикризової політики центробанків світу доводить наступне. Навіть під час криз монетарна політика має вплив на інфляцію Однією із цілей поточної монетарної політики НБУ є зниження інфляції у 2023-2025 роках та доведення її до рівня 5% річних, що є надзвичайно амбітним і складним завданням, особливо враховуючи військову агресію Росії проти України.

МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДТРИМКИ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНИХ СТАРТАПІВ У СФЕРІ ІКТ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ

К. І. Процикевич — 2023-12-28

Результати дослідження теоретико-методичних положень реалізації державної політики підтримки високотехнологічних стартапів у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) підтвердили ключову роль держави в ініціюванні провідних механізмів, які поєднують (у просторі та часі) інструменти, засоби та заходи з розвитку, активізації й ефективізації діяльності в цій сфері. До таких механізмів віднесено організаційний, економічний, інституційно-правовий, інституційно-організаційний, соціальний, психологічний. Поєднання низки засобів та заходів, які реалізуються у певній функціональній сфері державної політики задля поширення діяльності високотехнологічних стартапів, вкладається у сутнісні характеристики інструментів, до яких віднесено: ціно- та тарифоутворення; оподаткування; фінансово-кредитну підтримку; стандартизацію, ліцензування; квотування, лімітування; субсидування, грантування; інтервенцію, державно-приватне партнерство. Під засобами досліджуваної державної політики запропоновано розглядати зміни у вузькоспеціалізованих напрямах державного регулювання формування, розміщення та використання потенціалу в сфері ІКТ для розробки та реалізації високотехнологічних рішень у формі стартапів і до них віднесено: митно-тарифне регулювання (обмеження); податкові преференції / фіскалізацію; пільгове кредитування, державні гарантії, поруки; уніфікацію стандартів, компенсаційні (виключні) обмеження; лібералізацію ринків, спрощення дозвільних та контролюючих процедур; цільові трансферти, співфінансування (краудфандинг) проєктів, грантові програми; державні замовлення (закупівлі). Засоби визначено як конкретні дії, що реалізуються у межах державної політики підтримки суб’єктів сфери ІКТ у створенні та розвитку високотехнологічних стартап-проєктів. Узагальнено сутнісно-змістовні характеристики механізму державної політики і основну увагу приділено виявленню особливостей його розроблення і впровадження в сфері підтримки розвитку високотехнологічних стартапів.

СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТОУТВОРЮВАЛЬНІ ОЗНАКИ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ У КОНТЕКСТІ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ

Д. В. Радєв — 2023-12-28

Виявлено, що у світовій науці та практиці не існує єдиного визначення поняття «цифрова економіка». Багатогранність і значущість суспільної ролі цифрової економіки на національному та міжнародному рівнях сприяє появі значної кількості визначень «цифрова економіка», сконцентрованих на різних характеристиках і особливостях цього явища. Окреслено на основі узагальнення теоретико-методичних засад та трактувань поняття «цифрова економіка» основні наукові підходи до розуміння її сутності, змісту та основних характеристик цифрової економіки: техніко-технологічний; трансформаційний; суспільний (еволюційний). У статті удосконалено наукові положення стосовно пізнання природи цифрової економіки та логіки розкриття її сутності через конкретизацію міждисциплінарних ознак індентифікації даного явища. Висунуто гіпотезу та наведено обґрунтування зв’язку між розвитком інститутів і цифровими технологіями, оскільки будь-які зміни інститутів викликають зміни в технологіях і навпаки, прогрес технологій викликає потребу змін в інститутах. Важливість і необхідність науково-обґрунтованого інституціонального будівництва цифрової економіки підтверджується численними міжнародними дослідженнями, які визначають пряму залежність між розвитком інституціональної системи та темпами зростання економічних показників. Розвинено наукові погляди на сутність, змістоутворюючі ознаки та принципи розвитку цифрової економіки. З позицій інституціональної теорії запропоновано авторське визначення цифрової економіки як інституціональної системи розробки, виробництва та реалізації товарів і послуг, що базується на цифрових даних і технологіях, формується й розвивається на підставі правил і норм (інститутів), характерних для сучасного інформаційного суспільства. Процес розвитку цифрової економіки можна представити як етап формування інституціонального середовища, що забезпечує розвиток цифрової економіки та базується на передових інформаційних, технологічних та комунікаційних рішеннях, таких як автоматизація та роботизація виробництва, нові джерела даних, мережі, кіберсистеми.

АЛЬТЕРНАТИВНІ СТРАТЕГІЇ МАНІПУЛЯЦІЙ У ПОЛІТИЧНИХ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЯХ

Є. В. Ромат — 2023-12-28

У статті зроблено спробу аналізу «альтернативних фактів» як засобу маніпулюванням громадською думкою шляхом підміни реальних даних на викривлені, а також домінування емоційно-чуттєвого сприйняття інформації над очевидними доказами та обґрунтованим спростуванням фейків. Підняті питання доказовості маніпулятивних технологій, їх роль у формуванні суспільної думки яка має прямі прояви і вплив на політичну маркетингову комунікацію у західному світі. Розглянуто факти викривлення інформації як спробу видавати бажане за дійсне, політичну маніпуляцію, а також трансляцію відвертої неправди із розрахунку на її некритичне сприйняття громадськістю та медіа-спільнотою. Метою дослідження було обрано аналіз численних випадків фейкових новин у період президентства Д. Трампа, у зв’язку із безпрецедентністю за кількість таких випадків та масштабуванням інформації засобами соціальних мереж (передусім, Твіттер, зараз це платформа Х). Методи дослідження витікають із окресленої мети, та включають в себе системно-структурний аналіз, якісний та контент-аналіз матеріалів (повідомлень) соцмереж та новинних каналів в історіографічному аспекті. Результати дослідження показали розгортання даного феномену у маніпулятивному запереченні очевидних фактів (маються на увазі такі наріжні суспільно значущі теми, як шкода від куріння, вакцинація, глобальне потепління тощо). Розглянуто основні соціально-психологічні ефекти, які виникають внаслідок подібних маніпуляцій, та пов'язаний із цим занепад традиційних медіа та активний розвиток соціальних мереж. Зроблено висновки про те, що інформаційне викривлення як форма маніпулювання можна визначити як форму ідеологічної вищості, коли іншу особу прагнуть переконати в чомусь незалежно від того, є для того переконливі докази чи ні. Така постановка питання відкриває значні можливості щодо подальшого наукового дослідження. Окрім того, виводить основні концептуальні засади для вивчення та розробки нових практичних підходів у питаннях альтернативних маніпуляційних стратегій комунікації у політичному маркетингу, а також пошуку ефективних методів протидії цим стратегіям.

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ПІД ЧАС ВІЙНИ

А. В. Руснак — 2023-12-28

У статті визначено основні елементи правового захисту трудових прав та законних інтересів працівників, зокрема: передумови для здійснення правового захисту; певна встановлена законодавством форма здійснення правового захисту; засоби і способи здійснення, які передбачені нормами трудового права. Узагальнено класифікацію форм захисту трудових прав та інтересів працівників. Обґрунтовано поняття і здійснено класифікацію способів захисту трудових прав та інтересів працівників. Визначено суб’єкти захисту трудового права та інтересів у воєнний час. Визначено основні проблеми захисту прав у сфері трудових відносин у воєнний період такі як: реалізація права розірвання трудового договору за ініціативи працівника; отримання розрахунку своєчасно у зв’язку зі звільненням за ініціативи працівника; відправлення працівника у неоплачувану відпустку у воєнний період без достатніх на це підстав; переведення на неповний робочий день, звільнення працівника без попередження. Обґрунтовано такі недоліки та проблеми правового забезпечення реалізації трудового права в Україні: недостатня ефективність контролю та нагляду, проблеми з виплатою зарплати, недостатній рівень охорони від «колективних вибухів», нерівність у заробітній платі, надмірне застосування нульових годин, недосконалість механізму вирішення трудових спорів, недосконалість використання гнучких форм зайнятості. Виділено недоліки в реалізації трудових відносин під час воєнного стану: право роботодавця перевести працівника на іншу роботу без його згоди; додаткова підстава для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця; право роботодавця розривати трудові договори з працівниками під час їх тимчасової непрацездатності або під час перебування працівниками у відпустці; підвищені норми робочого часу; скасування скороченого графіку роботи напередодні святкових днів; відпустки. Обґрунтовано основні шляхи удосконалення механізму реалізації та захисту прав людини у сфері трудових відносин під час війни: державний контроль за дотриманням трудового законодавства; захист трудових прав професійними спілками; самостійний захист працівниками своїх трудових прав; захист трудових прав у судових органах.

РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНИХ БІЗНЕС-ТЕХНОЛОГІЙ У ТОРГОВЕЛЬНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ СИСТЕМАХ: СУЧАСНІ НАПРЯМИ

С. А. Середа — 2023-12-28

Менеджмент торговельних компаній прагне мінімізувати витрати обігу, більш раціонально використовувати торговельні площі, підвищити обсяг середнього чека, частоту покупок і в результаті вийти на приріст рентабельності. Такий прямолінійний підхід, незважаючи на очевидну економічну привабливість, ігнорує головний орієнтир бізнесу, базованого на наданні товарів і послуг, – пошук шляхів задоволення потреб клієнтів і покупців. Стаття присвячена проблемі інноваційного розвитку торговельних підприємств, функціонування яких розглядається з позиції системного підходу. Запропоновано загальний вигляд торговельної технологічної системи, визначено принципи її інноваційного розвитку: оптимізація шляхів доставки товару; оснащеність матеріально-технічною базою відповідно до вимог сучасної нової економіки; оптимальне використання засобів доставки товару; удосконалення технологічного ланцюга товароруху; застосування інноваційного торговельно-технологічного обладнання замість ручної праці; орієнтація на споживача; інтеграція з виробниками та посередниками; ефективна дистрибуція; бенчмаркінг торговельних технологій. Визначено зміст дефініції “торговельна інновація”, під якою розуміють зміну, що досягається в результаті використання наукових досягнень, досліджень і розробок, які реалізуються з метою вдосконалення основної та додаткової торговельної послуги, а також економічних і соціальних відносин у сфері товарного обігу. Розглянуто економічний зміст категорії “інноваційні бізнес-технології в торгівлі”, визначено можливі напрями їх розвитку: інформатизація, кастомізація, мережевізація. Доведено, що перехід економіки до інформаційної фази розвитку суттєво впливає на трансформацію концептуальної спрямованості підприємництва, яке набуває інформаційного вектора розвитку та базується на мережевій взаємодії. Інформаційне спрямування розвитку бізнес-технологій у торгівлі актуалізує питання комерціалізації торговельних інновацій, які передбачають трансформацію купівельної поведінки, у результаті створюються умови для формування бімодальної ІТ-архітектури торгівлі. Зроблено висновок, що краще розуміння особливостей торговельно-технологічної системи дає змогу акцентувати зусилля менеджменту торговельних компаній на специфічних напрямах реалізації інноваційних бізнес-технологій.

ІННОВАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНА ПАРАДИГМА СУЧАСНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

О. А. Сидоров — 2023-12-28

Дослідження розкриває актуальні та нагальні питання формування інноваційно-інформаційної парадигми сучасних перетворень національної економіки. Науковий пошук спрямовано на доведення необхідності інноваційних та інформаційних змін як підґрунтя для активізації розвитку національної економіки. Автором на основі абстрагування, аналізу та синтезу уточнено сутність та складові інноваційно-інформаційної парадигми сучасних перетворень національної економіки. В результаті вивчення думок різних науковців щодо сутності поняття «парадигма» виокремлено сукупність аксіологічних, теоретичних та методологічних основ, які є базою для розв'язування наукових задач. Представлено у загальному вигляді складові елементи парадигми процесів та явищ. Наведено авторське бачення складових інноваційно-інформаційної парадигми сучасних перетворень національної економіки. Обґрунтовано, характер та орієнтацію парадигми сучасних перетворень національної економіки. Зазначено, що створення умов для якісних змін параметрів функціонування національної економіки є можливим на основі механізму стратегічного забезпечення інноваційно-інформаційних змін. Авторська думка полягає у бачені парадигми перетворень національної економіки за умови побудови трьох групах ціннісних орієнтирів, які зазнають змін. Значну увагу приділено порівнянню цінностей різних етапів розвитку економіки. Визначено нагальну потребу у змінах цінностей забезпечення добробуту, зміни цінностей суспільної реалізації та цінностей особистісного розвитку. Зроблено висновок про те, що теоретичною основою інноваційно-інформаційної парадигми перетворень національної економіки є зміна теоретичних постулатів. Окреслено пряму залежності зміни парадигми зі зміною основоположного методологічного принципу. Стверджується, що методологічним принципом нової парадигми повинно стати забезпечення інноваційно-інформаційних змін з метою розбудови національної економіки нового типу. Встановлено, що цей принцип докорінно відрізняється від домінуючого при індустріальному суспільстві. Доведено, що від правильно обраної методології залежить результат сучасних перетворень національної економіки.

ПОДОЛАННЯ СТРУКТУРНИХ ДИСПРОПОРЦІЙ В КОНТЕКСТІ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

О. М. Соколова — 2023-12-28

Стаття присвячена структурним диспропорціям, які сформувались в процесі реформування економіки України і привели до передчасної деіндустріалізації, техніко-технологічного відставання, зробили країну надзвичайно уразливою перед зовнішніми загрозами. Показано винятково важливе значення структури економіки та секторальних пропорцій для стійкого розвитку країни як у мирний, так і у воєнний період. Охарактеризовано економічний розвиток України у мирний період як нестабільний та перманентно-кризовий. Економічні кризи були спричинені внутрішніми і зовнішніми факторами, політичною нестабільністю. Скорочення ВВП було більш глибоким порівняно з країнами Східної Європи, а відновлювальне економічне зростання базувалось на підтриманні урядом експортно-орієнтованих галузей та носило нестійкий характер. Водночас відбувалась деформація структури економіки у бік домінування сировинних галузей та первинної обробки видів діяльності. Воєнна агресія Російської Федерації проти суверенної України, активні бойові дії, масштабні руйнування виробничого капіталу та інфраструктури ще більш викрили секторальні диспропорції в економічній структурі. Встановлено, що у структурі ВВП України найбільшу частку займає третинний сектор, що в цілому відповідає загальносвітовій тенденції терціаризації. Наголошено, що справжня терціарізація відбувається в промислово розвинених країнах, а надмірне зростання сектора послуг в країнах з трансформаційною економікою, таких як Україна, несе загрози передчасної деіндустріалізації. Звернуто увагу, що вторинний сектор економіки України демонструє тенденцію до скорочення у структурі ВВП, а у 2022 р. зазнав найбільшого скорочення внаслідок падіння обсягів промислового виробництва на 30,6%. Висвітлено структурні диспропорції у технологічній структурі, експорту та імпорту України, що особливо проявились під час війни. Звернуто увагу, що повоєнне відновлення не слід здійснювати подовженням довоєнних підходів до управління структурою економіки. Обґрунтовано, що повоєнне відновлення економіки України слід розглядати як «вікно можливостей» для здійснення структурної модернізації та розбудови сучасної індустріально-технологічної країни.

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТРАНСПОРТНОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ КРИЗИ

А. Є. Спіцина — 2023-12-28

У статті аналізується вплив кризових явищ та необхідність розробки нових механізмів управління персоналом. Пропонується низка заходів щодо вирішення проблеми управління персоналом в умовах кризи. Вивчено розвиток транспортної галузі в умовах економічної кризи та зроблено відповідні висновки. Мета статті – вивчити особливості та напрямки антикризового управління персоналом в транспортній галузі. Аналізуючи наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених систематизовано їх погляди на визначення поняття «антикризове управління. Таким чином, антикризове управління сьогодні розглядається як система конкретних заходів в управлінні діяльністю транспортних підприємств та їх рішень, направлених на подолання кризових явищ, діагностуючи, попереджаючи та нейтралізуючи причини. Висвітлено сучасні методи управління персоналом у транспортній галузі в умовах кризи. Виявлено основні наслідки кризи, які загрожують транспортній галузі через втрату висококваліфікованих кадрів, які мають творчі та творчі здібності, які необхідні для подолання кризи. Розглянуто основні принципи управління персоналом в умовах антикризової діяльності підприємства. З'ясовано, що в процесі антикризового управління важливою є комплексність кадрової політики, що базується на єдності цілей, принципів і методів роботи з персоналом. Значним завданням в умовах кризи є збереження цілісної структури ключових співробітників за рахунок формування антикризових методів управління персоналом. Запропоновано прикладні моделі антикризового управління персоналом. Обґрунтовано, що заходи антикризової діяльності мають, насамперед, враховувати людський чинник, тобто забезпечувати формування ефективної антикризової політики управління персоналом. Визначено основні напрямки антикризового управління персоналом, що базуються на формуванні системи роботи з персоналом, орієнтованої на отримання економічного та соціального ефекту за умови дотримання чинного законодавства. Щоб забезпечити ефективне функціонування підприємства у системі антикризової діяльності, доцільно звернути увагу на методи управління персоналом у кризових умовах.

ІНТЕГРАЦІЯ ГАЛУЗЕЙ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА В ЦИФРОВУ ЕКОНОМІКУ: ПРІОРИТЕТИ ТА ВИКЛИКИ

В. В. Томарева-Патлахова — 2023-12-28

Цифрова економіка останнє десятиріччя стала наріжним каменем наукових пошуків дослідників, суспільних суперечок, практичних впроваджень. Залученість галузей економіки до цифрової трансформації залишається мало вивченою. Дане питання виглядає важливим з боку практичного завдання розуміння потреби допомоги конкретній галузі народного господарства в діджиталізації. Метою статті стало визначення ступеня залучення галузей народного господарства до зростання цифрової економіки. Аналіз свідчить про нерівномірність залучення галузей до цифрової економіки Недостатнє забезпечення кваліфікованими кадрами, багаторічна відсутність спрямованої інноваційної стратегії України, невідповідність рівня технологічного розвитку України світовим технологіям та досягненням, неефективна структура виробництва затримують процеси цифрової трансформації в кожній галузі економіки України. В той же час в окремих галузях спостерігаються специфічні проблеми затримки розвитку в напрямі цифрової економіки. У більшості суспільства не визиває непорозуміння значущість, необхідність та затребуваність цифрової економіки. Але, разом з перешкодами на еволюційному шляху цифрової економіки, відзначено та в більшості випадків спрогнозовано від’ємні фактори її розвитку та поширення: зменшення ринку праці для деяких підгалузей народного господарства; зникнення ряду спеціальностей з ринку праці; поширення піратського програмного забезпечення в усіх галузях; порушення авторських прав; орієнтація виробників цифрових продуктів на зовнішній ринок; звуження отримання доходу від цифрових послуг для нашої країни. Визначено провідні галузі, які стають ключовими в зростанні цифрової економіки: переробна промисловість, а саме машинобудування, літакобудування, суднобудування й космічна підгалузі, авіаційні, морські перевезення, виробництво продуктів харчування; сільськогосподарське виробництво; освіта; будівництво. Саме вищеозначені сфери потребують допомоги в діджиталізації та призведуть до зростання цифрової економіки народного господарства України.

МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ КРИЗИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Н. В. Трусова — 2023-02-28

У статті обґрунтовано методичний підхід до нейтралізації кризи конкурентоспроможності підприємств переробної промисловості. Доведено, що конкурентоспроможність підприємств переробної промисловості визначається здатністю суб’єктів сільськогосподарського виробництва, що входять в їх цілісну економічну систему, нарощувати обсяги сировини при постійних деструктивних коливаннях ринку. Визначено умови виникнення квазікризового тиску на рівень конкурентоспроможності підприємств переробної промисловості. Розглянуто ризик-орієнтовані інструменти нейтралізації загроз на підприємствах переробної промисловості. Проведено комплексну діагностику кризи конкурентоспроможності в економічній системі підприємств переробної промисловості для своєчасного виявлення загроз їх економічного розвитку в умовах невизначеності макро- та мікросередовища. Представлено модель якісного та кількісного оцінювання ризиків суб’єктів сільськогосподарського виробництва та їх впливу на рівень конкурентоспроможності в економічній системі підприємств переробної промисловості. Обґрунтовано індикативний підхід до діагностики кризи конкурентоспроможності із визначенням ризик-орієнтованих інструментів її нейтралізації в економічній системі підприємств переробної промисловості. Розроблено ситуаційну матрицю нейтралізації кризи конкурентоспроможності в економічній системі підприємств переробної промисловості за різних ймовірнісних варіантів її виникнення. Обґрунтовано методику оцінки щільності взаємозв’язку між прибутком (збитком) та різними рівнями кризи конкурентоспроможності підприємств переробної промисловості. Запропоновано напрямки уніфікації кризи конкурентоспроможності підприємствах переробної промисловості в умовах невизначеності макро- та мікросередовища України. Визначено функціональну залежність показників ефективної діяльності підприємствах переробної промисловості від ризиків суб’єктів сільськогосподарського виробництва. Встановлено фактори зміни показників ефективної діяльності підприємств переробної промисловості при нейтралізації кризи конкурентоспроможності.

КРЕДИТНИЙ РИЗИК БАНКУ: СУТНІСТЬ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ

В. В. Федина — 2023-12-28

Статтю присвячено дослідженню сутності кредитного ризику банківської установи. Актуальність теми підкреслюється тим, що природа виникнення кредитного ризику є дуже складною та багатогранною. Саме з невизначеністю або з ймовірними процесами асоціюється виникнення ризику, що призводить до складності точного прогнозування майбутніх подій. Акцентується увага на результативному (ризик розуміється як можливість настання якоїсь несприятливої події) та процесному (ризик розуміється як наслідок цілісного процесу від дії факторів формування ризикової ситуації до отримання результату внаcлідок її існування) підходах до трактування поняття «ризик». Розглянуто трактування поняття «кредитний ризик» у нормативно-правових актах і наукових працях вчених-економістів. Визначено основні елементи кредитного ризику комерційного банку: об’єкт, причина виникнення, характер дії, результат, функції. Дослідження наукової літератури дозволило узагальнити класифікацію кредитних ризиків комерційних банків за наступними ознаками – залежно від сфери виникнення, залежно від характеру охоплення, залежно від впливу на кредитний продукт, залежно від груп позичальників, залежно від виду кредитного продукту комерційного банку, залежно від можливості прогнозування. Визначено чинники, які спричиняють виникнення кредитного ризику. Зазначено, що кредитний ризик виникає у зв’язку зі змінами у функціонуванні комерційних банків, недостатнім контролем за кредитною діяльністю, порушенням відповідальності позичальника через дії, що не залежать від нього. Закцентовано увагу на двох групах факторів, що призводять до появи кредитних ризиків: внутрішніх (мікроекономічних), тобто контрольованих (визначаються специфікою діяльності комерційного банку); зовнішніх (макроекономічних), тобто неконтрольованіих (дані ризики є об’єктивними і не піддаються впливу комерційного банку). Визначення природи кредитного ризику та факторів, що чинять безпосередній вплив на його виникнення, допоможе комерційним банкам ефективно контролювати ризики, визначати допустимі рівні ризику та управляти ними, а також мінімізувати вплив таких ризиків на діяльність комерційних банків.

ТРАНСПАРЕНТНІСТЬ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ МІСТА

В. Ю. Халіна — 2023-12-28

Розвиток цифрової економіки в Україні набирає обертів і призводить до полегшення багатьох процесів у суспільстві та економічній діяльності. При цьому діяльність суб’єктів господарювання, державних органів влади, державних підприємств та організацій завдяки цифровізації стає прозорою і підзвітною громадськості, міжнародній спільності та партнерам, які сьогодні здійснюють допомогу нашій країні у зв’язку з руйнуваннями, яких завдав агресор своїм ворожим вторгненням на територію нашої держави в лютому 2022 року. В даному досліджені було визначено як саме цифровізація розвивається в Україні через аналіз індексу цифрової трансформації у регіональному розрізі, що виявило деяку загальмованість процесів в тих регіонах, які зазнали найбільшого ворожого впливу через бойові дії та руйнування. Також у статті представлений регіональний розподіл кількості зруйнованих або пошкоджених об’єктів житлового фонду. Виявлено, що найбільших руйнувань зазнали Донецька, Луганська, Київська, Харківська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька та Чернігівська. Фінансування відбудови здійснюватиметься з різних джерел, в тому числі, за допомогою міжнародних партнерів. Виявлено, що всі процеси потребують максимальної прозорості в освоєнні коштів і цільовому їх спрямуванні. Представлена в статті концепція транспарентності будівельних підприємств в умовах розвитку цифрової економіки міста відображає три зони відкритості інформації: зону транспарентності (складається з двох державних порталів цифрових систем відновлення та будівництва, інформації самого підприємства, відкритість якої сприяє виникненню ефекту транспарентності, тобто залежності, за якої через транспарентність формується імідж підприємства, а як наслідок – довіра стейкхолдерів до діяльності суб’єкта господарювання), сірої зони (комерційний шпіонаж, засоби недобросовісної конкуренції, технічні порушення в роботі системи) та зони закритої інформації (комерційна таємниця, конкурентні переваги, обмеження законодавством розповсюдження інформації, особисті дані). Вплив цих зон одна на одну та на діяльність підприємства описаний в статті.

СТРАТЕГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

В. В. Храпкіна — 2023-12-28

Імператив розвитку цифрової економіки, що відображає національні амбіції у сфері цифровізації, потребує оновлення стратегічних концептів цифрової політики, що відповідають динамічному характеру цифрових інновацій та змін. Удосконалено наукові положення стосовно визначення стратегічних засад розвитку цифрової економіки України, що охоплюють ідентифікацію ключових тенденцій розвитку суспільства й перспектив цифровізації країни та розробку ефективних стратегій і рекомендацій для інтеграції цифрових інновацій у різноманітні сектори національної економіки з метою протидії кризовим явищам та подальшого розвитку країни. Визначено комплекс бар'єрів, що ускладнюють процес переходу економіки України до цифрового формату: інституціональні бар'єри, інфраструктурні виклики, екосистемні обмеження, проблеми в сфері електронного урядування, безпекові виклики. Окреслено нові виклики та проблеми в економіці України, що можуть приводити до виникнення кризових ситуацій: зростання кіберзлочинності та порушення приватності користувачів; цифровий розрив у можливості доступу до технологій, послуг та продуктів; значна втрата робочих місць; втрата культурної різноманітності та негативний вплив на розвиток регіональної культури та традицій. Стратегічні концепти базуються на комплексному та системному підході для подолання бар’єрів і викликів з метою успішної трансформації української економіки у цифровий вимір. Акцентовано на необхідності застосування комплексних та секторальних стратегій для цифрового прогресу, створення адекватної державної політики та формування «кондуктивного» інституціонального середовища. Обґрунтовано, що стратегія має визначати ключові напрямки, рівень і основні принципи проведення інституціональних, інфраструктурних та соціоекономічних трансформацій у сфері цифрового розвитку економіки, та механізми створення, комерціалізації, імплементації та розповсюдження передових технологій у національній економіці. Виявлено, що ключовими напрямками перетворень мають стати: трансформація прав та відносин власності; зростання індивідуальних можливостей економічних акторів у доступі до ресурсів і технологій; еволюція нових форм зайнятості; трансформація державної політики в напрямку підтримки і розвитку людського потенціалу; переосмислення і переформатування бізнес-моделей; реформування традиційних ролей домогосподарств; застосування політики економічного протекціонізму.

ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ І РЕІНЖИНІРИНГ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Т. В. Штерма — 2023-12-28

Ефективність діяльності сучасних підприємств досягається шляхом добре організованого менеджменту. В умовах війни і зростаючої конкуренції, менеджменту підприємств доводиться постійно удосконалювати і поновлювати свій бізнес. Розвиток та широке застосування обчислювальної техніки допомагає вирішити проблему ефективного використання потужних, концептуальних, математичних і технічних засобів, що дозволяє оптимізувати систему ділових процесів підприємства, і це є реінжиніринг бізнес-процесів. Реінжиніринг є рішуча і фундаментальна перебудова основ організації управління з метою досягнення покращення показників результативності діяльності підприємства. Для ефективного впровадження реінжинірингу необхідно відкинути все існуюче в управлінні господарської діяльності підприємства, замислитись над новими можливостями для зміцнення і розвитку бізнесу, за рахунок реінжинірингу трудового потенціалу та бізнес-процесів на підприємстві. У статті висвітлено компонентні складові трудового потенціалу бізнес-структур, зроблено аналіз ефективної та стійкої діяльності підприємства задля попередження збитків. Автором проведено санаційний аудит, з метою визначення поточної фінансової ситуації, а також можливості проведення санації, як одного із елементів антикризового управління. З урахуванням визначених показників, узагальнено, що підприємство не перебуває на межі розгортання банкрутства. Автором розглянуто структуру заходів антикризового управління підприємства та визначено можливості їх застосування, а також зроблено перерахунок показників з урахуванням антикризових заходів по перерозподілу коштів. Важливим напрямком довгострокового покращення показників діяльності є використання реінжинірингу бізнес-процесів на підприємстві. В межах використання переваг реінжинірингу для реформування діяльності підприємством, автором запропоновано розробити нову сферу взаємодії між менеджерами, покупцями та виробництвом, шляхом формування уніфікованої бази даних. Автором доведено що спрямувавши залучені додаткові ресурси на розширення переліку основних засобів, які перебувають у розпорядження підприємства, підприємство отримає змогу значно підвищити об’єми реалізації продукції, що в подальшому позитивно вплине на його фінансовий стан.

ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА У ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ

В. Г. Щербак — 2023-12-28

У сучасних умовах розвитку сільського господарства та в умовах економічних та соціокультурних зрушень, фінансування розвитку підприємництва в фермерських господарствах стає стратегічно важливим завданням. Забезпечення необхідних фінансових ресурсів визначає ефективність, конкурентоспроможність та стабільність цього сектору. В контексті нових викликів, таких як військова агресія та пандемія, постає необхідність розробки та обґрунтування нових підходів до фінансування розвитку фермерських господарств, спрямованих на забезпечення стійкості та інновацій. Гіпотеза: передбачається, що оптимальне фінансування розвитку підприємництва у фермерських господарствах сприятиме підвищенню їхньої конкурентоспроможності та ефективності діяльності. Мета: дослідження спрямоване на аналіз фінансових механізмів та ресурсів, необхідних для стимулювання інновацій та сталого розвитку фермерських господарств. У роботі використовувалися методи аналізу та синтезу економічних показників, статистичний аналіз, а також літературний огляд для узагальнення відомих теоретичних підходів. Проведений аналіз фінансових джерел у розрізі років виявив, що основним джерелом фінансування фермерських господарств є самофінансування, яке збільшувалося протягом періоду 2018-2022 років. Зазначимо, що у 2022 році, коли розпочалася війна, цей показник не тільки не зменшився, а й залишався стабільним. Кредитування та державне фінансування вказують на менш значущий внесок, проте їхні коливання також відбувалися в умовах геополітичних та економічних турбулентностей. Капітальні інвестиції, хоча взагалі зросли, але не настільки швидко, як самофінансування. Самофінансування залишалося стійким, що може свідчити про внутрішню стабільність господарств. Капітальні інвестиції, хоч і не є домінуючим джерелом фінансування, вказують на стратегічний підхід до розвитку господарств. Збільшення цього показника свідчить про прагнення фермерів до впровадження інновацій, модернізації обладнання та підвищення ефективності виробництва. Отже, результати дослідження свідчать, що фермерські господарства, незважаючи на геополітичні та економічні труднощі, виявили стійкість у фінансуванні своєї діяльності. На основі отриманих результатів можливі напрями подальших досліджень включають розробку рекомендацій щодо оптимізації фінансових стратегій фермерських господарств, вивчення механізмів державної підтримки та удосконалення фінансового регулювання для підвищення сталості та інноваційного розвитку агросектору.

ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА

О. С. Щербина — 2023-12-28

Необхідність вдосконалення існуючої стратегії розвитку підприємства зумовлюється постійними змінами в навколишньому середовищі, як з точку зору трансформації діяльності конкуруючих організацій, так і реформуванні економіки країни в цілому. Особливо важлива проблема стратегічного планування діяльності будівельно-виробничих підприємств в теперішніх умовах війни. Створення ефективної стратегії розвитку дозволить підвищити власну конкурентоспроможність організації, зберегти існуючі та завоювати принципово нові позиції на ринку, збільшити загальні економічні показники, забезпечити ефективне функціонування підприємства з погляду на довгострокову перспективу тощо. Стратегія кожного підприємства унікальна, а загальноприйняті методики підлягають індивідуальному опрацюванню, що орієнтується на особливості роботи бізнесу будівельної направленості та, як наслідок, спрямоване на ефективне впровадження потрібних змін. Тому на сьогоднішній день особливу увагу слід приділити розробці та вдосконаленню методологічних та методичних основ розвитку стратегічного планування. В статті розглядаються особливості теоретичних основ формування стратегій будівельно-виробничого підприємства. Автором розглянуто процес розробки стратегічного планування. Досліджено значення ключових елементів стратегічного управління в формуванні та реалізації загальної стратегії. Розроблені основні етапи стратегії розвитку на підприємствах будівельної направленості. Обґрунтована важливість правильного функціонування внутрішніх бізнес-процесів та вдосконалення комунікації між окремими відділами компанії для створення та реалізації ефективної стратегії розвитку будівельно-виробничого підприємства. Вибір правильної стратегії має враховувати перспективи розвитку усіх направлень будівельної галузі, бути гнучким до змін в діяльності конкуруючих організацій, дотримуватись головних принципів компанії, правильного розподілу внутрішніх та зовнішніх ресурсів, пристосовуватися до навколишніх умов існування з точки зору збереження та покращення головних показників діяльності підприємства.

ЗАГРОЗИ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ ПІДПРИЄМСТВ МЕРЕЖЕВИХ СТРУКТУР В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

О. В. Стащук — 2023-12-28

Дослідження розкриває актуальні проблеми забезпечення фінансово-економічної безпеки мережевих структур в умовах невизначеності, спричиненої повномасштабними воєнними діями на території України. У статті авторами систематизовано наукові підходи до визначення сутності фінансової безпеки підприємницьких структур, ідентифіковано сутність фінансової безпеки мережевих структур та обґрунтовано типові характеристики, що відрізняють її від інших суб’єктів господарювання. Обґрунтовано, що особливістю мережевих структур є здатність швидко й адекватно реагувати на прогнозовані зміни зовнішнього та внутрішнього середовища майбутніх періодах, що, безумовно, є однією із умов забезпечення фінансової безпеки таких суб’єктів господарювання. Зазначено, що одним із найбільших ризиків забезпечення фінансової безпеки усіх підприємств, у тому числі й підприємств мережевого типу, є військові ризики. Разом з тим, у роботі систематизовано основні загрози фінансово-економічній безпеці підприємств мережевого бізнесу та ідентифіковано зовнішні та внутрішній загрози їх фінансовій безпеці. Окреслено основні заходи підвищення рівня фінансової безпеки підприємств мережевого бізнесу в умовах невизначеності. Встановлено, що основними наслідками негативного впливу загроз на фінансову безпеку мережевих структур, є зниження попиту, зростання цін на енергоносії, порушення логістики, зростання витрат (на забезпечення безпеки працівників, на постачання сировини та товарів); необхідність коригування стратегії розвитку мережевих структур, фінансова нестабільність. Авторами також виокремлено інструменти забезпечення фінансової безпеки підприємства мережевого типу, зокрема: моніторинг ринку збуту та прогнозування обсягів продажів, оптимізація витрат, розробка альтернативного плану дія на випадок воєнного агресії або інших шоків, проведення аналізу ризиків, створення резервних фондів та інші.

ФУНДАМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО ЕКОНОМІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЄКТАМИ В АГРАРНОМУ ПІДПРИЄМНИЦТВІ

Святослав Князь — 2023-12-29

Рецензія на монографію: Кучер Л. Ю., Економічні засади управління інноваційними проєктами підприємств аграрного сектора: теорія та практика : монографія. Харків : ФОП Бровін О.В., 2021. 640 с. https://doi.org/10.13140/RG.2.2.26283.92969. ISBN 978-617-8009-34-2.