ГАЛУЗЕВІ АСПЕКТИ ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ

Анотація

Сучасний стан функціонування підприємств України характеризується суттєвими кризовими явищами у фінансовому забезпеченні їхнього розвитку як з позиції напрямів формування, розміщення і використання капіталу підприємств, так і стосовно наявних методик оцінювання ефективності його використання. Це проявляється у неможливості швидкого та адекватного реагування на виклики часу як загальною системою управління на макрорівні, так і невідповідності сучасним вимогам управлінських рішень на мікрорівні у сфері фінансового управління капіталом. У статті розглядаються галузеві аспекти оцінювання фінансової стійкості підприємств, її вплив на оцінку ризиковості й конкурентоздатності діяльності, фінансовий стан і рівень фінансово-економічної безпеки. Більшість дослідників визначають фінансову стійкість підприємства як певне співвідношення власного, оборотного та сукупного капіталу, яке дозволяє підприємствам стабільно функціонувати, зберігаючи фінансову рівновагу в умовах конкурентного середовища соціально-економічної системи країни з метою збільшення прибутку та забезпечення розширеного відтворення. Здійснено розрахунок коефіцієнтів фінансової стійкості та їхні відхилення від оптимальних значень для підприємств різних галузей економіки та виявлено закономірності для певних видів діяльності підприємств. Окреслено необхідність диференціації оптимальних значень показників фінансової стійкості для підприємств різних галузей за умов трансформаційних процесів в економічній системі та періоду післявоєнного відновлення. Доведено, що методика оцінювання фінансової стійкості підприємств має відображати специфіку різних галузей діяльності. Проведене оцінювання фінансової незалежності підприємств у галузевому розрізі відобразило критичну ситуацію щодо досягнення рекомендованих значень коефіцієнтів фінансової незалежності в усіх галузях економіки, оскільки на кінець 2022 року в жодній галузі її значення не досягло оптимального рівня, а за деякими показниками знизилося до катастрофічних значень з позиції рівня ризиковості фінансування за рахунок джерел формування капіталу. Таким чином, оцінювати фінансову стійкість підприємств, враховуючи лише розмір і частку власного капіталу, недоцільно, оскільки можливості мобілізації значного обсягу власного капіталу на ранніх етапах життєвого циклу підприємства об’єктивно обмежені, а процеси залучення додаткового капіталу з фінансового ринку тимчасово ускладнені. Автори вважають, що оптимальне значення частки постійного капіталу для підприємств торгівлі доцільно визначати в межах 30-35% від загального капіталу, для підприємств машинобудування та легкої та харчової промисловості – не менше 50%.