Вісник ЛТЕУ. Економічні науки

ОСОБЛИВОСТІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРНЕТУ РЕЧЕЙ (IOT) ЯК ДРАЙВЕРУ ІННОВАЦІЙ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ

І. І. Свидрук — 2025-02-14

В статті обґрунтовано, як технологічні інновації агропромисловості у поєднанні з інтелектуальними системами управління (Інтернетом речей (IoT), бездротовими мережами на основі штучного інтелекту та блокчейну) окреслили нові підходи до сільськогосподарського виробництва. Дослідження присвячено виявленню особливостей запровадження IoT в управління сільськогосподарськими процесами та напрацюванню рекомендацій щодо використання інноваційних технологій управління для післявоєнної відбудови агропромислового сектору України. Виявлені особливості запровадження IoT диференційовано за адитивними рівнями технологічного, організаційного і комунікаційного забезпечення. Показано особливості створення цифрових копій об’єктів управління на технологічному рівні, описано інструменти передавання інформації за допомогою бездротових технологій зв’язку. Висвітлено технологічні особливості поєднання та інтерпретації даних на організаційному рівні для подальшого використання зацікавленими сторонами – учасниками ланцюга постачання. Показано можливості динамічного використання даних для відстеження результативності, ціноутворення, логістики тощо. З’ясовано, що фізичні об’єкти на рівні комунікаційного забезпечення логічно поєднуються з цифровими копіями, що дозволяє рекомендувати використання віртуалізованого досвіду управлінських інновацій без ризиків фінансових втрат та генерації нових знань для підвищення продуктивності в усьому ланцюзі постачання. Зважаючи на важливість завдання післявоєнного відновлення агропромислової галузі на інноваційних засадах, із урахуванням поточного стану впровадження smart-технологій в аграрних підприємствах України, запропоновано інтегровану систему для впровадження нових технологій управління на основі ІоТ. Рекомендована система з симбіотичним зв’язком між рівнями дозволяє збір, накопичення і передачу даних в режимі реального часу із достатнім рівнем забезпечення захищеності і цілісності, дозволить стимулювати інноваційний розвиток агропромисловості. Надано рекомендації з оптимізації бізнес-моделей у галузі з використанням можливостей ІоТ для продуктивного і ресурсоощадливого розвитку агропромислового сектору економіки, що дозволяє оптимізувати використання виділених на післявоєнну відбудову коштів.

ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРОВАНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ ДЛЯ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧО-ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОСУВАННЯ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА НА ГЛОБАЛЬНІ РИНКИ

Б. Б. Семак — 2025-02-14

В умовах сучасних безпекових викликів одним з актуальних завдань державної економічної політики варто розглядати забезпечення привабливого інвестиційного клімату для залучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій у потужності вітчизняного виробничого комплексу, а також нарощення експортного потенціалу виробничо-промислового сектора, включно з інвестиціями у побудову та розвиток повноцінної дистрибуційної, логістичної і торговельно-сервісної мережі. У дослідженні актуалізується проблематика державної політики покращення інвестиційного середовища в умовах війни задля відновлення інвестиційної активності та діяльності, залучення інвестицій в збереження та створення нових виробничо-експортних потужностей вітчизняних виробників-експортерів для виробництва і просування продукції на глобальні ринки. У фокусі уваги – формування інтегрованого інвестиційного клімату. Відтак, метою дослідження стало узагальнення та розвиток теоретичних і методико-прикладних положень і знань про формування інтегрованого інвестиційного клімату в контексті розвитку виробничо-експортного потенціалу просування продукції підприємств на глобальні ринки. Сформовано авторське визначення поняття інтегрованого інвестиційного клімату. Визначено його складові-компоненти, а саме фінансово-кредитну та інвестиційну, якості бізнес-середовища, внутрішнього ринку, юридичної та економічної безпеки, ресурсного забезпечення. Розроблено методичну послідовність аналізування інтегрованого інвестиційного клімату в цілях формування і реалізації виробничо-експортного потенціалу національної економіки, що складається з блоків: визначення мети аналітичної роботи; формування системи показників – індикаторів комплексної характеристики міри реалізації потенціалу; підбір методів оцінювання інвестиційного клімату і виробничо-експортного потенціалу; формування сукупності методичних підходів до оцінювання інвестиційного клімату і виробничо-експортного потенціалу. Автори прийшли до висновку, що інвестиційний клімат – один зі провідних критеріїв стану розвитку національної економіки, якості та раціональної процесів, що в ній відбуваються, наявності успішних структурних змін й інституційних реформ, врешті-решт, дієвості та ефективності державної політики на загал. Будучи, наче, лише характеристикою ефективності та безпечності інвестування, інвестиційний клімат, насправді, увібрав у себе широкий і різноманітний спектр навіть в більшій мірі якісних індикаторів стану розвитку економіки, суспільства, наявності повноцінного ресурсного забезпечення та розвиненості всіх складових інфраструктури.

ОМНІКАНАЛЬНІСТЬ ЯК АКТУАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ

С. В. Ковальчук — 2025-02-14

Воєнна агресія росії проти України призвела до значних змін у поведінці споживачів, зниження фізичного доступу до магазинів і трансформації логістичних та комунікаційних ланцюгів. У цих умовах омні-канальні підходи стають не просто інструментом підвищення конкурентоспроможності, але і життєвою необхідністю для виживання бізнесу. У статті розглядається омніканальність як сучасна концепція організації бізнес-процесів, що спрямована на забезпечення безперервного та узгодженого досвіду взаємодії з клієнтами через різні канали комунікації. Особливу увагу приділено перевагам омніканального підходу, зокрема підвищенню рівня лояльності споживачів, оптимізації маркетингових стратегій, покращенню ефективності продажів та забезпеченню персоналізованого обслуговування. У статті детально проаналізовано основні компоненти омніканальної стратегії: інтеграцію цифрових і традиційних каналів, використання великих даних (Big Data) для аналізу поведінки споживачів, автоматизацію бізнес-процесів і застосування штучного інтелекту для прогнозування потреб клієнтів. Зосереджено увагу на важливості забезпечення єдиного інформаційного простору між усіма каналами взаємодії, що дозволяє уникнути розривів у комунікації та забезпечити безшовний клієнтський досвід. Також розглянуто виклики, пов’язані з впровадженням омніканальності, зокрема необхідність значних інвестицій у технології, реорганізацію внутрішніх процесів компанії та підвищення кваліфікації персоналу. Результати дослідження демонструють, що успішне впровадження омніканального підходу сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємств, зміцненню їхнього бренду та створенню довготривалих відносин із клієнтами. Зроблено висновок, що омніканальні рішення дозволяють бізнесу підтримувати високий рівень клієнтського сервісу, навіть у складних обставинах. Клієнти можуть отримувати інформацію, оформлювати замовлення та отримувати підтримку через зручні їм канали. Стаття буде корисною для керівників, маркетологів та інших фахівців, зацікавлених у розвитку бізнесу в умовах цифрової трансформації.

СУТНІСТЬ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ І МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЇЇ ОЦІНЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЮ В ЦІЛЯХ УПРАВЛІННЯ

Р. М. Воронко — 2025-02-14

Розглянуто загальну характеристику кредиторської заборгованості та підходи до її оцінювання як важливих складових управління фінансовими ресурсами підприємства. Кредиторську заборгованість визначено як заборгованість підприємства іншим фізичним та юридичним особам, що є предметом правовідносин між боржником і кредитором та виникає під час розрахунків за отримані кошти, товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги та нараховані виплати працівникам, податки, збори, платежі тощо, у зв’язку з розривом у часі між датою їх фактичного отримання (нарахування) та датою погашення зобов’язань перед цими контрагентами. Наведено трактування зобов’язання згідно з чинними нормативно-правовими документами. Визначено основні види кредиторської заборгованості, які можуть виникати в процесі господарської діяльності та відображаються в обліку і звітності підприємства. Обґрунтовано переваги та недоліки утворення кредиторської заборгованості на підприємстві. Встановлено, що методика аналізу та оцінювання кредиторської заборгованості призначена для забезпечення управління фінансовим станом підприємства і виявлення стійкості його ділових партнерів. Виявлено, що зобов’язання оцінюються з використанням таких видів вартостей: історичної, поточної, вартості реалізації, теперішньої. Розглянуто методи оцінювання: поточних зобов’язань – за сумою погашення, тобто за вартістю реалізації, а довгострокових – за теперішньою вартістю. Розкрито основні складові інформаційного забезпечення управління кредиторською заборгованістю. Охарактеризовано основні види зобов’язань підприємства та порядок їх відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. Акцентовано на важливості своєчасного та правильного договірного оформлення зобов’язань підприємства. Констатовано, що для повного або максимально точного аналізу кредиторської заборгованості доцільно використовувати одночасно декілька методів аналізу: горизонтальний (трендовий), вертикальний, факторний, порівняльний, коефіцієнтний. Розглянуто характеристики показників, які використовують у процесі аналізу кредиторської заборгованості. Акцентовано на важливості налагодження оперативного і щоденного контролю кредиторської заборгованості із застосуванням різних методів і виконавців. Констатовано, що моніторинг кредиторської заборгованості є важливим елементом управління кредитним ризиком та збереження платоспроможності підприємства. Розглянуто заходи, спрямовані на вдосконалення управління кредиторською заборгованістю для забезпечення ефективного розпорядження фінансовими ресурсами підприємства.

ІНТЕРНЕТ РЕЧЕЙ ЯК ТЕХНОЛОГІЧНА ОСНОВА ПАРАДИГМИ ЦИФРОВОГО МАРКЕТИНГУ

Т. О. Завалій — 2025-02-14

Проаналізовано історичні аспекти виникнення концепції Інтернету речей та розкрито її змістовні особливості. Розглянуті питання щодо її ролі в розвитку цифрових маркетингових практик і в забезпеченні гіперперсоналізації маркетингових комунікацій. Ідентифіковано проблеми впровадження Інтернету речей у систему цифрового маркетингу, зокрема пов’язані з дефіцитом фахівців із відповідними технічними компетенціями, обмеженим фінансуванням, неефективною інтеграцією з маркетинговою інформаційною системою, складністю забезпечення конфіденційності даних пристроїв. Розроблено класифікацію пристроїв для цифрових маркетингових практик за здатністю аналізувати поведінку споживача та за рівнем активності. Зокрема, у контексті дослідження IoT пристрої для реалізації цифрових маркетингових практик поділяються на чотири групи: стаціонарні пристрої-зчитувачі одностороннього зв’язку, що фіксують лише фізичну активність споживачів; стаціонарні та носимі пристрої з одностороннім зв’язком для ідентифікації цифрової активності; стаціонарні та носимі пристрої-зчитувачі зі зворотним зв’язком, інтегровані в системи впливу на поведінку споживача; стаціонарні та носимі пристрої, що забезпечують як фіксацію активності споживачів у цифровому просторі, так і вплив на їх поведінку через встановлені програми. Презентовано загальну модель реалізації концепції Інтернету речей у цифровому маркетингу, у межах якої пристрої забезпечують аналіз фізичної та цифрової поведінки споживачів через збір даних, здійснюють обмін даними між пристроями та їх передачу до маркетингової інформаційної системи підприємства. Систематизовано основні та другорядні переваги технології. Основною перевагою IoT для цифрового маркетингу визначено забезпечення гіперперсоналізації маркетингових комунікацій задля підвищення ефективності процесів залучення та утримання споживачів. Досліджено вплив концепції Інтернету речей на трансформацію наукових засад маркетингу.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ СУБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ ОТРИМАНИХ ЗА ГРАНТОВІ КОШТИ

І. Б. Садовська — 2025-02-14

Публікація висвітлює питання організації обліку та облікової політики необоротних активів суб’єктів державного сектору в частині найбільш вразливих питань сьогодення. На підставі проведеного аналізу наукових публікацій вчених, доведено актуальність питань щодо придбання необоротних активів за рахунок різних джерел фінансування. Виявлено різні підходи щодо визначення факторів впливу на формування первісної вартості об’єкта необоротних активів, отриманого за кошти міжнародної технічної допомоги. Встановлено залежність первісної вартості об’єкта необоротних активів від обраного варіанту оцінки додаткових елементів витрат, які понесені на встановлення і введення об’єкта в експлуатацію. Встановлено основний перелік елементів витрат, зокрема, це отримання дозволів, технічний аудит щодо відповідності, податок на додану вартість, який не відшкодовується грантодавцем. Уточнено класифікацію необоротних активів в зв’язку з необхідністю відокремленого обліку та ідентифікації об’єктів, отриманих за кошти міжнародної технічної допомоги. Запропоновано рішення щодо методики оприбуткування на баланс основних засобів отриманих за рахунок міжнародної технічної допомоги. У випадку застосування правила спів фінансування, яке передбачається більшістю міжнародних грантових контрактів, запропоновано застосовувати два альтернативних варіанти на вибір. Перший варіант передбачає відображення на рахунках бухгалтерського обліку виокремлених частини джерела фінансування кожного об’єкта основного засобу. Другий варіант пропонує ідентифікувати джерела фінансування в розрізі усіх придбаних об’єктів основних засобів, інших матеріальних цінностей та отриманих послуг в рамках окремих грантових контрактів. Доцільно дотримуватися єдиних правил обраного варіанту, закріпленого в обліковій політиці. Окреслено перспективи подальших досліджень в напрямку перегляду оцінок основних засобів та інших необоротних активів суб’єктів державного сектору з урахуванням кращих практик, які мають широке застосування у міжнародному контенті.

РИЗИК-ОРІЄНТОВАНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ НАКОПИЧУВАЛЬНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

О. М. Музичка — 2025-02-14

У статті досліджено вплив на пенсійну систему значної чисельності ризиків як макро-, мікро-, так і локального характеру. Відзначено, що для збалансування потреб зацікавлених сторін ризик-менеджмент у системі накопичувального пенсійного забезпечення повинен враховувати можливості мінімізації пенсійних витрат для платників внесків та зведення до мінімуму ризику скорочення виплат бенефіціарам. Метою статті є обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо впровадження та функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення на основі застосування ризик-орієнтованого підходу. Відзначено, що для ефективного функціонування система накопичувального пенсійного забезпечення повинна мати сформований інструментарій ідентифікації, моніторингу та контролю інвестиційних, операційних та управлінських ризиків, чітко відлагоджений механізм внутрішньої звітності та аудиту, а громадяни пенсійного віку – додаткові можливості для забезпечення належного рівня та якості життя. У ході дослідження встановлено, що формування ключових засад ризик-менеджменту у системі накопичувального пенсійного забезпечення доцільно розглядати в контексті взаємозв’язку ризиків адміністративної її складової, впливу факторів зовнішнього середовища, які інтегровані у процес управління ризиками, цільовими орієнтирами якого є мінімізація пенсійних втрат для платників внесків та ризику скорочення виплат бенефіціарам. Обгрунтовано, що основними принципами функціонування ризик-менеджменту системи накопичувального пенсійного забезпечення повинні бути: адаптивність, гнучкість та динамічність, ефективність, релевантність, соціальна спрямованість, інтегрованість. Сформульовано напрями удосконалення системи ризик-менеджменту накопичувального пенсійного забезпечення, які грунтуються на розробці механізмів, стимулів та впровадження новітніх технологій управління ризиками. Подальші дослідження у даному напрямі повинні стосуватися розробки методичного інструментарію й моделей кількісного та якісного оцінювання ризиків у системі накопичувального пенсійного забезпечення, інноваційних підходів до їх моніторингу, контролю і мінімізації.

СУЧАСНІ ТРЕНДИ РОЗВИТКУ СТРАХОВОГО РИНКУ ТА ЧИННИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ

С. В. Черкасова — 2025-02-14

Давно відомо, що від стану функціонування та розвитку страхового ринку залежить соціально-економічна стабільність країни та фінансова безпека членів суспільства. Проте і сам страховий ринок потребує стабільного розвитку, адекватного реагування на виклики і загрози, посилені військовою агресією, для забезпечення його належної фінансової безпеки. У статті досліджені сучасні тенденції розвитку страхового ринку в Україні в умовах воєнного стану. Виявлена динаміка зміни кількості надавачів страхових послуг в секторі ризикового страхування і страхування життя, обсягів залучених страхових премій, нагромаджених страхових резервів, здійснених страхових виплат та ін. протягом 2019-2023 рр. Досліджені позитивні тенденції у розвитку страхового ринку, що полягають у поступовому нагромадженні страхових активів, збільшенні страхових резервів, зменшенні рівня перестрахування. Серед негативних трендів у цілому по ринку зазначені гальмування темпів нарощування господарської діяльності, зменшення обсягів сплачених статутних капіталів, зростання розмірів і рівня страхових виплат, як відповідь на нові ризики, викликані війною. Зроблений висновок, що на фінансову безпеку страхового ринку впливають ті самі чинники, що й обумовлюють його позитивний розвиток. Це збільшення кількості надавачів страхових послуг і клієнтів страхових компаній, розширення господарської діяльності за обсягами та видами страхування, забезпечення належної фінансової надійності та платоспроможності страховиків, реалізація ефективного державного регулювання та нагляду. На основі аналізу показників розміру страхового ринку, проникнення страхування, частки перестрахування та довгострокових видів страхування зроблений висновок, що фінансова безпека вітчизняного страхового ринку потребує зміцнення. Передумовами для цього має бути стабільна соціальна-економічна ситуація, розробка страховими компаніями нових страхових продуктів для залучення нових клієнтів і розширення страхової діяльності як відповідь на нові ризики, викликані війною, реалізація державою ефективної політики розвитку страхування, впровадження в практику операторів вітчизняного ринку стандартів страхового захисту, вироблених європейським та світовим досвідом.

ПРОЦЕС СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЧЕРЕЗ ТРАНСФОРМАЦІЮ ФУНКЦІЙ

Н. Ф. Розумович — 2025-02-14

Стаття присвячена аналізу ролі та функцій менеджера в сучасній системі управління підприємством. Автори аналізують трансформацію функцій менеджера в сучасних реаліях, пов’язану з цифровізацією, глобалізацією та іншими мегатрендами. Розглядаються основні завдання менеджера, його вплив на ефективність бізнесу та інструменти, які він використовує для досягнення поставлених цілей. Досліджено нові виклики, з якими стикаються менеджери, та необхідність постійного розвитку їхніх компетенцій. Планування як основа управління є однією з ключових функцій менеджера. У реаліях, де конкуренція зростає з кожним днем, правильне планування стає основою успішної роботи підприємства. Менеджер визначає цілі організації, розробляє стратегії для їх досягнення. Це дозволяє не тільки встановлювати чіткі напрями розвитку, але й уникати можливих проблем на шляху до досягнення результатів. Організація є наступним важливим аспектом функціонування менеджера. Менеджер не лише визначає цілі, але й формує структуру підприємства, яка дозволяє реалізувати поставлені цілі. Він відповідає за розподіл завдань між співробітниками, організацію командної роботи та оптимізацію процесів. Контроль дозволяє менеджеру відстежувати виконання завдань, оцінювати результати та вчасно виявляти відхилення від запланованих показників. Це одна з найважливіших функцій, адже без контролю неможливо досягти високих стандартів якості та продуктивності. Управління персоналом є невід’ємною частиною діяльності менеджера. Сучасні співробітники потребують не лише матеріального стимулювання, але й нематеріальної підтримки. Мотивація допомагає створити приємну атмосферу для розвитку команди, підвищити залученість працівників і ефективність. Менеджер відповідає за ефективне використання ресурсів організації. Це стосується як фінансових, так і людських та технічних ресурсів. Управління ресурсами дозволяє підприємству функціонувати з максимальною ефективністю навіть у складних умовах. Прийняття рішень - щоденна робота менеджера, пов’язана з управлінськими рішеннями, що можуть впливати як на поточні операції, так і на майбутнє підприємства. Це вимагає аналітичного мислення, креативності та здатності до ризик-менеджменту. Комунікація як ключ до успіху у сучасному підприємстві є основою продуктивної співпраці. Менеджер забезпечує ефективний обмін інформацією між усіма рівнями організації, створюючи умови для конструктивного діалогу та взаємодії. Сучасний менеджер повинен бути джерелом інновацій для підприємства. Він впроваджує нові технології, оптимізує бізнес-процеси та стимулює креативність команди.

ГАЛУЗЕВІ АСПЕКТИ ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ

І. Р. Чуй — 2025-02-14

Сучасний стан функціонування підприємств України характеризується суттєвими кризовими явищами у фінансовому забезпеченні їхнього розвитку як з позиції напрямів формування, розміщення і використання капіталу підприємств, так і стосовно наявних методик оцінювання ефективності його використання. Це проявляється у неможливості швидкого та адекватного реагування на виклики часу як загальною системою управління на макрорівні, так і невідповідності сучасним вимогам управлінських рішень на мікрорівні у сфері фінансового управління капіталом. У статті розглядаються галузеві аспекти оцінювання фінансової стійкості підприємств, її вплив на оцінку ризиковості й конкурентоздатності діяльності, фінансовий стан і рівень фінансово-економічної безпеки. Більшість дослідників визначають фінансову стійкість підприємства як певне співвідношення власного, оборотного та сукупного капіталу, яке дозволяє підприємствам стабільно функціонувати, зберігаючи фінансову рівновагу в умовах конкурентного середовища соціально-економічної системи країни з метою збільшення прибутку та забезпечення розширеного відтворення. Здійснено розрахунок коефіцієнтів фінансової стійкості та їхні відхилення від оптимальних значень для підприємств різних галузей економіки та виявлено закономірності для певних видів діяльності підприємств. Окреслено необхідність диференціації оптимальних значень показників фінансової стійкості для підприємств різних галузей за умов трансформаційних процесів в економічній системі та періоду післявоєнного відновлення. Доведено, що методика оцінювання фінансової стійкості підприємств має відображати специфіку різних галузей діяльності. Проведене оцінювання фінансової незалежності підприємств у галузевому розрізі відобразило критичну ситуацію щодо досягнення рекомендованих значень коефіцієнтів фінансової незалежності в усіх галузях економіки, оскільки на кінець 2022 року в жодній галузі її значення не досягло оптимального рівня, а за деякими показниками знизилося до катастрофічних значень з позиції рівня ризиковості фінансування за рахунок джерел формування капіталу. Таким чином, оцінювати фінансову стійкість підприємств, враховуючи лише розмір і частку власного капіталу, недоцільно, оскільки можливості мобілізації значного обсягу власного капіталу на ранніх етапах життєвого циклу підприємства об’єктивно обмежені, а процеси залучення додаткового капіталу з фінансового ринку тимчасово ускладнені. Автори вважають, що оптимальне значення частки постійного капіталу для підприємств торгівлі доцільно визначати в межах 30-35% від загального капіталу, для підприємств машинобудування та легкої та харчової промисловості – не менше 50%.

ВИВЧЕННЯ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗАЦІЮ ЯК ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

О.В. Гнилянська — 2025-02-14

У сучасних умовах ринкової економіки управління підприємством стає дедалі складнішим завданням, оскільки на діяльність організацій впливають численні зовнішні та внутрішні фактори. Дослідження факторів впливу на організацію є важливим елементом процесу управління, адже дає змогу виявити ключові чинники, які визначають ефективність функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та здатність до адаптації в умовах постійних змін. У статті розглядаються різноманітні фактори, які можуть впливати на організацію: економічні, соціальні, технологічні, політичні, екологічні. Економічні фактори, зокрема коливання ринкових цін, зміни в податковій політиці та рівень інфляції, можуть суттєво впливати на фінансові результати підприємства. Соціальні фактори охоплюють зміни в демографічній ситуації, культурні особливості та зміни в споживчих уподобаннях, що вимагають від компаній гнучкості в адаптації своїх продуктів і послуг. Технологічні фактори: інновації та автоматизація, стають критично важливими для підвищення продуктивності та зниження витрат. Політичні фактори, зокрема законодавчі зміни та стабільність уряду, можуть безпосередньо впливати на бізнес-середовище. Екологічні фактори стають дедалі актуальнішими, оскільки підприємства мають враховувати екологічні норми і правила, що впливають на їхню діяльність. У рамках дослідження також акцентується увага на принципах системного підходу до управління, що дозволяє аналізувати вплив факторів у комплексі. Застосування методів SWOT-аналізу, PEST-аналізу та інших інструментів дозволяє підприємствам ефективно оцінювати ризики та можливості, що виникають у результаті впливу зовнішніх і внутрішніх факторів. На прикладах успішних компаній, які адаптували свої стратегії в умовах змінного середовища, демонструється, як гнучкість і здатність до швидкої реакції можуть стати конкурентними перевагами. Загалом, проведене дослідження підкреслює необхідність глибокого аналізу факторів впливу на організацію для формування ефективних управлінських рішень. Результати можуть слугувати основою для подальших розробок у сфері управління підприємствами, забезпечуючи формування рекомендацій щодо підвищення їх конкурентоспроможності та стійкості до змін у зовнішньому середовищі.

РОЛЬ МАРКЕТИНГОВОЇ АНАЛІТИКИ В АДАПТАЦІЇ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

В. В. Голуб — 2025-02-14

Становлення електронної комерції стає важливим для перегляду можливостей та інструментарію для адаптації маркетингових стратегій до нових умов. Нові можливості дають змогу підприємствам відстежувати та прогнозувати можливі зміни на ринку, також це дозволяє швидко приймати рішення зважаючи на мінливі економічні умови в яких працюють більшість підприємств України в останні 5 років. Не дивлячись на розвиток інструментів маркетингової аналітики, компаніям критично важливо не забувати, що традиційні методи все ще залишаються актуальними, особливо коли йдеться про зовнішнє середовище підприємства. Таке поєднання передбачають для підприємства комплексний підхід до проведення глибокого і різностороннього аналізу ринку, власних можливостей та перспектив розвитку. Це дозволяє будь-якому підприємству усвідомити сильні та слабкі сторони господарювання на ринку, зрозуміти своє положення на ринку та краще адаптувати свої маркетингові стратегії для збільшення обсягу продажів. У статті розглядається можливість використання сучасних інструментів маркетингової аналітики що дозволить покращити адаптацію стратегій в умовах мінливої ситуації на ринку електронної комерції. Обговорюється теза, що аналіз отриманої інформації в цифровому середовищі сьогодні та в майбутньому є головною частиною для успішного формування маркетингових стратегій. Підкреслюється важливість адаптації маркетингової стратегії в умовах економічної нестабільності як основний елемент збільшення конверсії продажів на підприємстві. Використовуючи маркетингову аналітику сучасні спеціалісти в сфері маркетингу матимуть змогу проаналізувати дії потенційних клієнтів на ринку, виявити для себе нові можливості для росту, оптимізувати вже наявні канали комунікації та знайти нові. У статті також підкреслюється придатність традиційних методів маркетингової аналітики. Також розглядаються перспективні підходи до формування та адаптації маркетингових стратегій з використанням методів і прийомів предиктивної аналітики. Зосереджена увага використання прогнозної аналітики до факторів зовнішнього середовища, які мають вплив на розвиток діяльності підприємства задля забезпечення гнучкої маркетингової стратегії.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ ТРАНСПОРТНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ (ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ)

Л. Б. Демидчук — 2025-02-14

В статті наведені результати дослідження сучасного змісту поняття транспортного обслуговування (вантажних перевезень). Зважаючи на складність поняття “транспортне обслуговування” (особливо галузь, яка торкається вантажних (комерційних) перевезень), багато заходів, що спрямовані на підвищення його якості, не завжди дають відчутні результати у зв’язку з недостатньо опрацьованою методологічною та методичною основою. Опрацьовані теоретичні засади та методичні підходи, пов’язані з поняттями “транспортне обслуговування”, “якість транспортного обслуговування”, дозволяють чітко визначити їх структуру, виявити відмінність понять “транспортне обслуговування” і “транспортна послуга”, виконати класифікацію і на цій основі обґрунтувати показники якості, методи їх оцінки, зважаючи на особливості об’єкта транспортного перевезення (вантажу). Показано, що транспортне обслуговування - поняття складніше, оскільки клієнт сприймає його з погляду послуг, що надаються, рівня організації транспортного процесу та взаємодії з користувачами транспортних послуг. Поняття ж послуги є в узагальненому розумінні результатом щонайменше однієї дії, обов’язково здійсненої під час взаємодії постачальника і споживача, і, як правило – вона нематеріальна. Тому поняття “послуга” трактується по-різному, але всі визначення роблять акцент на послузі – як результаті діяльності. Доцільно віддавати пріоритет процесу і можна стверджувати, що транспортне обслуговування – це процес як частина системи економічних відносин у сфері обігу та розподілу товарів, що подається у вигляді сукупності його елементів, які складаються з продукції транспорту, транспортного процесу та організації взаємодії між користувачем транспортного обслуговування і транспортними суб’єктами підприємництва. Зроблено висновок про необхідність суворого розмежування понять “транспортне обслуговування” і “транспортна послуга”, визначення транспортного обслуговування з погляду процесу як частини системи економічних відносин у сфері обігу й розподілу товарів, яка подається у вигляді сукупності його елементів, що складаються з транспортної продукції, технологічного процесу та взаємовідносин між учасниками транспортного процесу. Подання транспортного обслуговування у вигляді структури дає можливість чіткіше визначитися з властивостями, що формують якість транспортного обслуговування, показниками якості, методами їх оцінювання для подальшого оцінювання рівня якості їх надання.

ІНСТРУМЕНТИ ЗМІЦНЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ

О. А. Душенко — 2025-02-14

У статті розглянуто сучасні підходи до зміцнення конкурентоспроможності підприємств торгівлі в умовах економічної нестабільності. Виокремлено основні проблеми, що ускладнюють реалізацію конкурентних стратегій підприємств торгівлі. Запропоновано інструменти зміцнення конкурентноспроможності підприємств торгівлі в умовах екзистенційних викликів. Проаналізовано стратегії управління грошовими потоками, зокрема прогнозування фінансових операцій та автоматизацію контролю витрат. Визначено вплив руйнування логістичних ланцюгів на торговельну діяльність та обґрунтовано ефективність співпраці з вітчиз-няними виробниками й використання мультимодальних перевезень. Досліджено роль цифровізації бізнесу, зокрема впровадження ERP- та CRM-систем, RFID-технологій та Big Data-аналітики для підвищення ефективності управління ресурсами та персоналізації клієнтського обслуговування. Окреслено важливість омніканального маркетингу, персоналізованих програм лояльності та цифрового контент-маркетингу у забезпеченні стабільного рівня продажів. Розглянуто підходи до подолання дефіциту кадрів, включаючи корпоративне навчання, віддалену зайнятість та соціальні гарантії. Проаналізовано заходи з енергонезалежності підприємств через використання відновлюваних джерел енергії, енергоефективних технологій та оптимізацію ресурсів. Визначено значення розширення партнерських зв’язків, виходу на нові ринки, експортних стратегій та застосування сучасних маркетингових інструментів для забезпечення фінансової стабільності підприємств. Висвітлено необхідність комплексного підходу до адаптації бізнесу, що включає фінансові, технологічні, логістичні та маркетингові аспекти для подолання кризових викликів та сталого розвитку.

УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ НАКОПИЧУВАЛЬНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

М. Ю. Купрін — 2025-02-14

В умовах поглиблення демографічної кризи та посилення політичної й економічної нестабільності, спричиненої збройною агресією російської федерації, постає нагальна необхідність розробки та впровадження диверсифікованої моделі пенсійного забезпечення. В статті обґрунтовані правові, економічні та організаційні засади, що забезпечать формування ефективних регуляторних і організаційних механізмів для підвищення результативності державного управління накопичувальним сегментом пенсійної системи України. В умовах масштабних викликів у сфері пенсійного забезпечення, зумовленими кризовим станом вітчизняної чинної пенсійної системи, поглибленням демографічної кризи та посиленням політичної й економічної нестабільності, спричиненої збройною військовою агресією проти України, постає нагальна необхідність розробки та впровадження диверсифікованої моделі пенсійного забезпечення. Така модель має забезпечувати надійний захист від демографічних і економічних ризиків, інтегруючи передовий міжнародний досвід із урахуванням національних особливостей і викликів. Наголошено на низькій ефективності функціонування системи недержавних пенсійних фондів в Україні, що виявляється в незначній кількості учасників таких фондів, невеликому розмірі нагромаджених пенсійних активів, низькому рівні інвестиційного доходу та ін. Обґрунтована необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання системи накопичувального пенсійного забезпечення в Україні та розширення складу виконуваних державою функцій у цій сфері. Запропоновано авторську модель комплексного державного регулювання накопичувальної пенсійної системи, яка інтегрує соціальні, адміністративні, контрольні, управлінські та стимулюючі компоненти. Реалізація цієї моделі сприятиме формуванню ефективної системи державного регулювання, розробці комплексних заходів із реформування пенсійної системи та забезпеченню її фінансової стійкості в умовах сучасних соціально-економічних викликів. Такий підхід призведе до мінімізації потенційних ризиків і сприятиме стабільному розвитку пенсійного забезпечення в умовах сучасних соціально-економічних викликів.

ОСОБЛИВОСТІ СЦЕНАРНОГО МОДЕЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ КЛАСТЕРНИХ СТРУКТУР

А. В. Артеменко — 2025-02-14

Сценарне моделювання регіонального розвитку кластерних структур є ефективним інструментом для визначення оптимальних шляхів підвищення конкурентоспроможності регіонів, зміцнення їх економічної самостійності та інтеграції у глобальні ринки. У статті розглядаються ключові аспекти та підходи до розробки сценарного моделювання для розвитку кластерних структур у контексті регіональної економіки. Основна увага приділяється аналізу взаємозв’язків між економічними, соціальними та інституційними факторами, які впливають на формування та ефективність функціонування кластерів. Запропоновано методичні підходи до побудови сценаріїв, що включають аналіз внутрішніх і зовнішніх умов розвитку, оцінку потенціалу регіону, а також моделювання впливу різних стратегій управління на розвиток кластерних структур. Особливу увагу приділено питанням формування синергетичного ефекту у межах кластерів, що досягається завдяки співпраці підприємств, наукових установ та органів влади. У статті розглядається роль інновацій у забезпеченні сталого розвитку кластерів, а також аналізуються можливості впровадження цифрових технологій у процес управління та прогнозування. Запропоновані сценарії розвитку кластерів враховують глобальні тренди, такі як екологізація економіки, цифровізація та інтеграція до міжнародних ринків. Важливим аспектом є врахування ризиків та невизначеностей, пов’язаних із зовнішніми та внутрішніми факторами, що впливають на розвиток кластерів. Для цього використано методи SWOT-аналізу, PESTEL-аналізу та багатофакторного моделювання, які дозволяють формувати адаптивні стратегії розвитку. У статті представлено результати практичного застосування розроблених підходів на прикладі конкретного регіону, що демонструють можливість досягнення позитивних змін за умов реалізації запропонованих сценаріїв. Загалом результати дослідження підкреслюють необхідність комплексного підходу до сценарного моделювання, що враховує специфіку регіону, його ресурсний потенціал, а також динамічні зміни зовнішнього середовища. Це сприятиме створенню стійких і конкурентоспроможних кластерних структур, здатних забезпечити довгостроковий соціально-економічний розвиток регіонів.