НЕЗАКОННЕ ВИКОРИСТАННЯ З МЕТОЮ ОТРИМАННЯ ПРИБУТКУ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ, БЛАГОДІЙНИХ ПОЖЕРТВ АБО БЕЗОПЛАТНОЇ ДОПОМОГИ: ОГЛЯД ЗАКОНОДАВЧИХ ФОРМУЛЮВАНЬ

Анотація

Стаття присвячена огляду законодавчих формулювань щодо незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги. Констатовано, що норма про незаконне використання гуманітарної допомоги є бланкетною, що зумовлює необхідність звернутись до регулятивного законодавства. До появи норми про незаконне використання гуманітарної допомоги такі дії отримували кримінально-правову оцінку за іншими статтями КК України, оскільки відповідні кримінально-протиправні діяння на законодавчому рівні вже криміналізовані в інших складах кримінальних правопорушень. З огляду на це, можна стверджувати, що законодавець, ставлячи за мету криміналізувати відповідальність за незаконне використання гуманітарної допомоги, фактично здійснив диференціацію кримінальної відповідальності. Розміщення норми про незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги серед кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності базується на суб’єктивному баченні законотворця, яке не завжди можна вважати логічним та послідовним. Незаконне використання гуманітарної допомоги може охоплюватись як системою кримінальних правопорушень проти власності (Розділ VI), так і кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг (зважаючи на спеціальний статус суб’єкта (ч. 2, 3 ст. 201-2) (Розділ XVII). Ознака мети отримання прибутку, незважаючи на її різностороннє тлумачення, дозволяє правозастосовним органам кваліфікувати дії суб’єкта як незаконне використання гуманітарної допомоги. Поява у КК України ст. 201-1 «Незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги» створює невиправдану конкуренцію кримінально-правових норм та викликає більше питань, а ніж відповідей, що зумовлює потребу у її виключенні.