Підприємництво і торгівля

ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙНИХ І РИНКОВИХ МЕХАНІЗМІВ ВЗАЄМОДІЇ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ВНУТРІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ І СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2026-08-20T22:08:52+03:00

У статті здійснено комплексне дослідження концептуальних основ формування інституційних і ринкових механізмів взаємодії зеленої економіки та внутрішньої торгівлі в контексті забезпечення конкурентних переваг та досягнення Цілей сталого розвитку. Доведено, що торгівля електромобілями є не лише економічним явищем, пов’язаним з глобальними ланцюгами створення вартості, а виступає важливим інструментом реалізації екологічної політики держави. Запропонована концепція взаємодії зеленої економіки та внутрішньої торгівлі як цілісна система теоретичних положень, інституційних, ринкових, економічних та організаційних механізмів, що забезпечують інтеграцію економічних, екологічних й соціальних пріоритетів у функціонування внутрішнього ринку. Реалізація концепції спрямована на формування сталих моделей виробництва та споживання, розвиток екологічно відповідального підприємництва, стимулювання попиту на екологічно безпечні товари і послуги, підвищення ресурсоефективності, конкурентоспроможності та досягнення Цілей сталого розвитку. Обґрунтовані інструменти реалізації державної підтримки зеленої трансформації торгівлі та ідентифіковано взаємодію торгівлі та впровадження електромобілів із досягненням Цілей сталого розвитку. Підкреслено, що торгівля електромобілями виступає не лише каналом обміну товарами, а й інструментом реалізації принципів екологічної ефективності, інноваційної конкурентоспроможності, регуляторної узгодженості та соціальної інклюзивності. Її розвиток сприяє декарбонізації транспортного сектору, зміцненню енергетичної безпеки, формуванню нових глобальних ланцюгів створення доданої вартості та досягненню Цілей сталого розвитку ООН. Підкреслено, що ефективність взаємодії значною мірою залежить від здатності держави забезпечити узгодженість торговельної, промислової та кліматичної політики, а створені інституційні умови сприяють масштабуванню зелених технологій, що визначає стратегічні перспективи електромобільної індустрії у глобальній економіці.

СТАН, СТРУКТУРНІ БАР’ЄРИ ТА ДВОЕТАПНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ ОРГАНІЗОВАНОГО СТРОКОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

2026-08-20T22:08:41+03:00

У статті оцінено стан організованого строкового ринку в Україні та обґрунтовано двоетапну модель його інституційного становлення. Показано, що вітчизняна економіка, належачи до провідних світових експортерів зернових та олійних культур, управляє ціновим ризиком сировинного експорту переважно через зарубіжну біржову інфраструктуру, оскільки внутрішній ринок деривативів залишається інституційно несформованим. Розрахункові ціни на українське зерно орієнтуються на котирування світових бірж, унаслідок чого виробники приймають цінові сигнали, сформовані поза національним ринком, позбавлені можливості хеджування на власному майданчику. Проаналізовано інституційно-правове поле, оновлене Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», який запровадив сучасну класифікацію похідних інструментів за способом виконання та видом базового активу, проте не забезпечив автоматичного формування ліквідного ринку. Установлено, що організована торгівля характеризується домінуванням наявного сегмента над строковим та переважанням аукціонних механізмів над контрактними. Обґрунтовано двоетапну модель розвитку, у якій перший етап передбачає запуск розрахункових ф’ючерсів за мінімальних інфраструктурних вимог, а другий охоплює впровадження поставних контрактів із мережею сертифікованих складів. Систематизовано структурні бар’єри розвитку ринку за інституційно-правовою, інфраструктурною, ринковою та інформаційно-поведінковою природою й запропоновано інструменти їх подолання. Розкрито механізм передавання світових цінових шоків у внутрішні ціни та стабілізаційну функцію хеджування. Оцінено сукупний потенціал строкового ринку за сегментами базових активів і визначено перспективи його реалізації в контексті повоєнної відбудови, європейської інтеграції та диверсифікації ринків збуту аграрної продукції.

СТРАТЕГІЇ ЛІДЕРСТВА ЯК ЧИННИК ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ ПІД ЧАС ГЕОПОЛІТИЧНИХ КРИЗ

2026-08-20T22:08:18+03:00

Актуальність дослідження зумовлена посиленням впливу геополітичних криз на діяльність міжнародних корпорацій, трансформацією глобальних ланцюгів постачання, зміною регуляторного середовища та необхідністю забезпечення безперервності корпоративного управління в умовах високої невизначеності. За таких обставин особливого значення набуває формування гнучких моделей лідерства, здатних забезпечувати своєчасну адаптацію організацій до динамічних зовнішніх змін. Метою статті є обґрунтування стратегій гнучкого лідерства, орієнтованих на зміцнення організаційної резильєнтності міжнародних корпорацій в умовах геополітичної нестабільності, а також розроблення методу формування адаптивної системи лідерського управління. Методи. Для досягнення поставленої мети використано методи системного аналізу, узагальнення, порівняльного аналізу, структурно-логічного моделювання та наукової абстракції. Результати. Досліджено сутність і ключові характеристики гнучкого лідерства в системі корпоративного управління, визначено вплив геополітичних криз на зміну управлінських пріоритетів і забезпечення організаційної резильєнтності міжнародних корпорацій. Систематизовано сучасні стратегії гнучкого лідерства, розкрито їх функціональне значення для підтримання адаптивності, безперервності діяльності та стійкості корпоративних систем. Виявлено інституційні, організаційні, інформаційні, кадрові та економічні проблеми, що ускладнюють практичну реалізацію відповідних стратегій у міжнародному бізнесі. Розроблено метод формування адаптивної системи лідерського управління, побудований на безперервному циклі моніторингу геополітичних змін, оцінювання ризиків, сценарного моделювання, вибору управлінських рішень, їх реалізації та подальшого коригування відповідно до зміни зовнішнього середовища. Висновки. Доведено, що інтеграція запропонованого методу до чинних систем корпоративного управління сприятиме підвищенню швидкості адаптації міжнародних корпорацій, узгодженості управлінських процесів і стійкості бізнес-процесів до геополітичних викликів. Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробленням кількісних індикаторів оцінювання організаційної резильєнтності, емпіричною апробацією запропонованого методу в міжнародних корпораціях різних галузей та дослідженням можливостей використання ШІ для підтримки адаптивного лідерського управління.

ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В УМОВАХ ВОЄННИХ РИЗИКІВ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА ІНШИХ ПОСТКОНФЛІКТНИХ ЕКОНОМІК

2026-08-20T22:08:03+03:00

У статті досліджено трансформацію процесів залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України під впливом воєнних ризиків та узагальнено досвід постконфліктних економік щодо відновлення міжнародного руху капіталу. Показано, що повномасштабна війна змінила не лише обсяг, а й природу інвестиційних потоків: переважна частина зафіксованих надходжень має характер реінвестованих доходів компаній, які працювали в Україні до 2022 року, тоді як приплив капіталу від нових інвесторів залишається мінімальним. Проаналізовано динаміку та структуру прямих іноземних інвестицій за 2021-2025 роки, виявлено зміщення інвестиційної активності на користь фінансового сектору, торгівлі та інформаційних технологій за одночасного скорочення вкладень у промисловість, а також надмірну регіональну концентрацію надходжень. Систематизовано дворівневу архітектуру страхування воєнних ризиків, що сформувалася в Україні протягом 2023-2026 років: багатосторонній рівень, представлений гарантійними інструментами Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій на основі трастового фонду SURE, та національний рівень, який охоплює страхування інвестицій Експортно-кредитним агентством і державний механізм часткової компенсації воєнних збитків та страхових премій. На основі порівняльного аналізу досвіду Грузії, країн Західних Балкан та Ізраїлю обґрунтовано, що страхування воєнних ризиків здатне звузити, але не усунути безпековий дисконт, а стійке відновлення інвестицій потребує поєднання безпекових гарантій, інституційних реформ і переходу від тимчасових програм до постійного інституту компенсації воєнних збитків. Окрему увагу приділено обмеженням чинних національних механізмів, зокрема низьким лімітам компенсацій, виключенню з покриття територій активних бойових дій та недостатній капіталізації Експортно-кредитного агентства. Запропоновано напрями інвестиційної політики держави на воєнний та повоєнний періоди, зокрема щодо капіталізації національної системи страхування воєнних ризиків, інтеграції страхових інструментів з реформами прозорості та підзвітності у межах європейської інтеграції, секторального таргетування підтримки та підвищення структурної прозорості інвестиційної статистики.

МІГРАЦІЙНИЙ КАПІТАЛ ЯК РЕСУРС СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

2026-08-20T22:07:46+03:00

У статті досліджено сутність міграційного капіталу як комплексного соціально-економічного ресурсу розвитку України в умовах воєнної економіки, демографічної нестабільності та глобалізації ринку праці. Обґрунтовано, що міграційний капітал охоплює не лише фінансові ресурси у формі грошових переказів трудових мігрантів, а й людський, інтелектуальний, соціальний, підприємницький та інноваційний потенціал української діаспори й вимушених мігрантів. Визначено сучасні тенденції міграційних процесів України, які характеризуються масштабним відтоком трудового та інтелектуального потенціалу, трансформацією структури зайнятості населення, зростанням ролі транснаціональних зв’язків і формуванням нових моделей економічної взаємодії між державою та міграційними спільнотами. У статті акцентовано увагу на подвійній природі міграційного капіталу, який, з одного боку, спричиняє втрати трудових ресурсів, посилення демографічної кризи та дефіцит кваліфікованих кадрів, а з іншого, - формує додаткові фінансові надходження, стимулює розвиток малого бізнесу, цифрового підприємництва, інвестиційної активності та інтеграцію України у глобальний економічний простір. Доведено, що в сучасних умовах міграційний капітал стає важливим фактором підтримки макроекономічної стабільності, розвитку внутрішнього ринку та післявоєнного відновлення держави. У статті особливу увагу приділено необхідності формування сучасної державної політики управління міграційним капіталом, орієнтованої на стимулювання рееміграції, розвиток інвестиційних механізмів для залучення коштів мігрантів у національну економіку, підтримку людського капіталу та створення умов для циркуляційної міграції. Обґрунтовано доцільність переходу від політики реагування на міграційні проблеми до моделі стратегічного використання міграційного капіталу як ресурсу економічної стійкості, інноваційного розвитку та соціальної безпеки України.

ІНТЕГРОВАНІ БІЗНЕС-КОМУНІКАЦІЇ ЯК ЦИФРОВА ІНФРАСТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ СУЧАСНОЮ ТОРГОВЕЛЬНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

2026-08-20T22:07:28+03:00

У статті досліджено особливості трансформації бізнес-комунікацій торговельних організацій в умовах стрімкої цифровізації економіки та під впливом сучасних викликів, зокрема високої невизначеності бізнес-середовища, зумовленої воєнним станом в Україні. Обґрунтовано, що традиційна концепція інтегрованих маркетингових комунікацій, яка орієнтована переважно на узгодження каналів просування та формування взаємодії зі споживачами, за сучасних умов потребує розширення до концепції інтегрованих бізнес-комунікацій (IBC). Дана концепція охоплює не лише маркетингові, а й управлінські, корпоративні та внутрішньоорганізаційні комунікаційні процеси, що забезпечують стратегічну стійкість підприємства. Встановлено, що сучасна торговельна організація функціонує як ключовий комунікаційний вузол ланцюга поставок, координуючи інформаційні потоки між виробниками, логістичними операторами, митними посередниками та кінцевими споживачами. Визначено, що комунікаційний процес забезпечує виконання координаційної, інформаційно-аналітичної, організаційної та стратегічної функцій. Проаналізовано роль ключових цифрових систем: CRM-системи забезпечують концентрування маркетингової аналітики та історії взаємодії; ERP-системи інтегрують закупівлі, запаси та продажі в єдине середовище; електронний документообіг виступає комунікаційною інфраструктурою, що синхронізує комерційні, транспортні та митні процеси. Доведено, що цифровізація перетворює бізнес-комунікації з простого обміну повідомленнями на процес інтеграції даних та управлінських дій у режимі реального часу. В роботі надано авторське визначення інтегрованих бізнес-комунікацій як системного процесу координації внутрішніх і зовнішніх взаємодій для формування корпоративної ідентичності та досягнення стратегічних цілей. Запропоновано розглядати бізнес-комунікації не лише як передачу інформації, а як цифрову управлінську інфраструктуру. Обґрунтовано, що інтеграція функціональних сфер (маркетинг, менеджмент, логістика) через єдине цифрове середовище дозволяє бізнесу оперативно адаптуватися до ризиків воєнного стану. Трансформація комунікаційних моделей у цифрову інфраструктуру є необхідною умовою виживання торговельного бізнесу. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на оцінку ефективності впровадження інструментів штучного інтелекту в систему інтегрованих бізнес-комунікацій для автоматизації прийняття рішень та прогнозування попиту.

ІНТЕГРАЦІЯ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ЛЮДЕЙ У ЦИРКУЛЯРНІ ЛАНЦЮГИ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ ЯК СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА ІНКЛЮЗИВНЕ УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

2026-08-20T22:07:16+03:00

У статті досліджується перетин соціального підприємництва та циркулярних ланцюгів створення вартості, зосереджуючись на системній інтеграції вразливих верств населення (безпритульних осіб) в інклюзивні системи управління відходами. На тлі прискореного виснаження глобальних ресурсів та зростаючої маргіналізації міст, традиційні лінійні економічні моделі не враховують як деградацію навколишнього середовища, так і соціальну ізоляцію. Це дослідження аналізує зміну парадигми, коли потоки відходів перетворюються з екологічних зобов'язань на соціально-економічні активи, здатні сприяти реабілітації, орієнтованій на людину. Вивчаючи соціологічні опитування та міжнародні тематичні дослідження, дослідження оцінює поведінковий зворотний зв'язок та готовність вразливих груп населення брати участь у зелених ініціативах. Результати дослідження показують, що хоча макроекономічна циклічна політика зумовлена екологічними імперативами, мотивація маргіналізованих осіб принципово зміщується від екологічної усвідомленості до негайного економічного виживання, автономії та відновлення громадянської гідності. Крім того, у дослідженні представлено порівняльний аналіз інституційної готовності на різних світових ринках, з акцентом на законодавчих перевагах розширеної відповідальності виробника у розвинених європейських регіонах порівняно з високомасштабованими екосистемами інвестиційного впливу в країнах, що розвиваються. У статті наведено цілісну стратегічну дорожню карту для муніципальних органів влади та соціальних підприємців, яка демонструє, що синтез інклюзивного управління відходами з принципами циркулярної економіки створює стійку основу, яка одночасно зменшує міську бідність, мінімізує навантаження на сміттєзвалища та генерує стійку економічну цінність.

ФІНАНСОВІ ТА ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ОПЕРАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ОРГАНІЗАЦІЙ

2026-08-20T22:06:53+03:00

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти фінансового забезпечення операційного управління розвитком інтелектуальго капіталу (ІК) організацій в умовах цифрової трансформації на основі обліково-аналітичного забезпечення. Метою статті є дослідження фінансових аспектів операційного управління розвитком ІК організацій в умовах цифрової трансформації, визначення ролі обліково-аналітичного забезпечення у формуванні інформаційної основи управлінських рішень, а також обґрунтування підходів до фінансового забезпечення, оцінювання ефективності та розвитку науково-проєктної діяльності як складової ІК. Визначено сутність ІК як інтегрованої сукупності людського, структурного, технологічного, цифрового та інформаційного капіталу, що формує інноваційний потенціал організації та забезпечує її довгостроковий розвиток. Удосконалено підхід до відображення складових ІК в системі фінансового та управлінського обліку шляхом визначення особливостей їх облікового відображення та управлінського оцінювання, що забезпечує інформаційну підтримку операційного управління розвитком організації.Розглянуто фінансові аспекти операційного управління розвитком ІК, які охоплюють планування, розподіл і контроль використання фінансових ресурсів, спрямованих на професійний розвиток персоналу, фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, цифровізацію бізнес-процесів, впровадження сучасних інформаційних систем, розвиток корпоративних баз знань, створення та захист об'єктів інтелектуальної власності. Ефективне фінансове забезпечення розвитку ІК потребує використання різних джерел фінансування, серед яких власні кошти організацій, банківське кредитування, державні програми підтримки інновацій, грантові ресурси, венчурний капітал, фінансові установи та сучасні фінансові технології. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку нематеріальних інвестицій та інноваційної діяльності, а також охарактеризовано сучасний стан ІК України на основі міжнародних індикаторів інноваційного розвитку, фінансування наукових досліджень і цифрової економіки.

ЕКОНОМЕТРИЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НА ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ: КОРЕЛЯЦІЙНО-РЕГРЕСІЙНИЙ ПІДХІД

2026-08-20T22:06:41+03:00

Метою статті є економетричне оцінювання впливу ключових факторів інноваційного розвитку на формування доходів населення України із використанням кореляційно-регресійного підходу, визначення сили взаємозв'язків між інноваційною активністю та рівнем добробуту населення, а також обґрунтування пріоритетних напрямів державної політики щодо стимулювання інновацій як інструменту забезпечення сталого соціально-економічного розвитку. Теоретико-методологічною основою дослідження стали положення сучасної економічної теорії, концепції економіки знань, інноваційного розвитку та сталого розвитку. Для досягнення поставленої мети використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, серед яких: системний аналіз, статистичний аналіз, порівняльний аналіз, економіко-математичне моделювання, кореляційний аналіз, множинний регресійний аналіз, метод найменших квадратів, аналіз коефіцієнтів еластичності, сценарне прогнозування та графічна інтерпретація результатів. В статті побудовано багатофакторну регресійну модель, яка дозволила кількісно оцінити вплив інноваційної активності підприємств, витрат на наукові дослідження та розробки, продуктивності праці, рівня цифровізації економіки, зайнятості населення та капітальних інвестицій на формування доходів населення України. Проведений кореляційний аналіз підтвердив наявність стійкого прямого статистичного зв'язку між інноваційним розвитком та доходами населення. Найбільш вагомими факторами виявлено продуктивність праці, цифровізацію економіки та інвестиційну активність. За результатами розрахунку коефіцієнтів еластичності встановлено, що саме ці фактори забезпечують найбільший приріст доходів населення у довгостроковій перспективі. Наукова новизна полягає у розвитку методичного підходу до оцінювання впливу інноваційного розвитку на доходи населення шляхом поєднання кореляційно-регресійного аналізу, оцінювання еластичності факторів та сценарного прогнозування, що дозволяє визначити пріоритетність окремих напрямів державної інноваційної політики залежно від сили їхнього впливу на соціально-економічний добробут населення.

ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ У ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ В ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ

2026-08-20T22:06:34+03:00

У статті узагальнено поняття конкурентної переваги продукції та конкурентної політики експортера, що дозволило не лише уточнити взаємозв'язок, але і визначити направленість впливу конкурентної політики на формування та реалізацію конкурентних переваг продукції на зовнішньому ринку. Основна мета статті полягає в аналітичному підтвердженні доцільного використання цільового підходу до формування конкурентної політики експортера на відповідному зовнішньому ринку. На основі дослідження глобальних та національних вимог до меду у вибірці країн з найбільшими обсягами імпорту меду виявлено як різний перелік лабораторних досліджень, що підтверджують якість та безпечність меду, так і різні їх вимоги до виду меду. Такі розбіжності впливають на формування різних витрат на підтвердження натуральності меду. В статті узагальнено перелік базових адміністративних та ринкових вимог для входження на ринки країн ЄС, США, Японії та Великої Британії, витрати на виконання яких впливають на вибір конкурентної політики експортера на відповідному ринку. Конкурентна політика експортера реалізується через узгодження умов зовнішньоторговельних контрактів, які і є сукупністю управлінських дій, спрямованих на реалізацію конкурентних переваг продукції та економічний інтерес учасників угоди. Проведено порівняльний аналіз митних тарифів на імпорт меду натурального у вибірці зовнішніх ринків, як реального джерела витрат експортера та чинника впливу на вибір його конкурентної політики. Запропонована концептуальна модель впливу витрат на формування конкурентної політики експортерів на відповідному зовнішньому ринку, яка відображає економічні передумови зовнішньої торгівлі, типи конкурентної політики та вплив зміни витрат на їх зміну. Узагальнено типи конкурентних політик експортерів меду у вибірці зовнішніх ринків та систематизовані інструменти їх реалізації. Практична цінність дослідження полягає в ідентифікації типів конкурентної політики та узагальненні витрат на їх реалізацію, що формує базу сучасних знань для підприємств з експорту меду та дозволяє оцінити ефективність потенційних експортних пропозицій меду.

ІЄРАРХІЗАЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ НА РИНКУ НЕРУХОМОСТІ

2026-08-20T22:06:14+03:00

У статті досліджено особливості формування підприємницьких ризиків інвестиційних проєктів на ринку нерухомості. Обґрунтовано актуальність удосконалення підходів до управління ризиками, зумовлену високим рівнем невизначеності інвестиційного середовища, зміною структури ринку нерухомості, трансформацією інвестиційної активності, необхідністю реалізації масштабних програм післявоєнного відновлення та залучення значних обсягів інвестиційних ресурсів. Визначено, що сучасні умови функціонування ринку нерухомості характеризуються взаємодією макроекономічних, інституційних, ринкових і внутрішньоорганізаційних чинників, що суттєво ускладнює процес ухвалення інвестиційних рішень. У результаті дослідження запропоновано ієрархічну класифікацію підприємницьких ризиків, яка передбачає їх групування за секторальним, ринковим, проєктним і внутрішньоорганізаційним рівнями. Розроблено структурно-функціональну модель ієрархізації ризиків, що відображає механізми їх виникнення, взаємодії та послідовної трансформації між секторами ринку нерухомості, первинним і вторинним ринками, вузлами концентрації ризиків та інвестиційним проєктом. Запропонований підхід дає змогу встановити причинно-наслідкові зв'язки між окремими групами ризиків, визначити критичні точки їх концентрації та забезпечити комплексне оцінювання ризикового профілю інвестиційного проєкту. Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні теоретико-методичного підходу до ієрархізації підприємницьких ризиків шляхом їх систематизації відповідно до логіки функціонування ринку нерухомості та визначення причинно-наслідкових зв'язків між окремими групами ризиків. Практичне значення запропонованого підходу полягає у можливості його використання девелоперськими компаніями, інвесторами, фінансовими установами та органами державної влади під час формування системи ризик-менеджменту, оцінювання ризикового профілю інвестиційних проєктів, визначення пріоритетних напрямів управлінського впливу та підвищення обґрунтованості інвестиційних рішень в умовах відновлення економіки України. Результати дослідження можуть бути використані як методична основа для розроблення адаптивних моделей управління ризиками інвестиційних проєктів, спрямованих на підвищення їх стійкості, інвестиційної привабливості та ефективності реалізації в умовах воєнної й повоєнної трансформації економіки України.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ Й ІННОВАЦІЙНІ РІШЕННЯ КЕРІВНИКІВ В ЕКОЛОГІЧНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ ВОЄННОГО ЧАСУ

2026-08-20T22:06:04+03:00

Стаття присвячена дослідженню трансформації системи екологічного менеджменту в Україні за умов повномасштабної війни й обґрунтуванню інноваційних підходів до управління природними ресурсами в кризових умовах. На основі комплексного аналізу нормативно-правових актів, сучасних цифрових технологій і практик екологічного врядування встановлено, що війна спричинила докорінну зміну парадигми екологічного управління – від формального дотримання природоохоронних вимог до антикризового менеджменту екологічних ризиків, спрямованого на оперативне реагування на надзвичайні виклики та мінімізацію негативного впливу на довкілля. Проаналізовано ключові законодавчі зміни, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання за умов воєнного стану, зокрема запровадження декларативного принципу дозвільної системи, удосконалення механізмів державного екологічного контролю, алгоритмізацію поводження з відходами руйнування та формування правових інструментів документування фактів екоциду та воєнних злочинів проти довкілля. Обґрунтовано алгоритм дій екологічного менеджера при організації процесів сортування, обліку, перероблення та повторного використання відходів руйнування, що забезпечує реалізацію принципів циркулярної економіки та сприяє ресурсозбереженню під час післявоєнного відновлення територій. Особливу увагу приділено ролі цифрових технологій у системі екологічного моніторингу. Досліджено можливості супутникових систем, платформи Google Earth Engine, інструментів штучного інтелекту та методів OSINT для дистанційного виявлення екологічних загроз, оцінювання масштабів завданих збитків, прогнозування ризиків і формування доказової бази для міжнародних механізмів компенсації. Розкрито значення HCM-систем у процесах підготовки, координації й управління діяльністю фахівців з екологічного моніторингу за умов розосереджених команд і обмеженого доступу до територій. Доведено, що синергія супутникових технологій, штучного інтелекту, цифрових платформ та адаптивного врядування формує ефективну систему захисту екосистем, підвищує стійкість екологічного менеджменту до кризових викликів і створює підґрунтя для сталого відновлення України відповідно до екологічних стандартів Європейського Союзу.

ІННОВАЦІЙНА КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ВІДБУДОВИ: ПСИХОСОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ

2026-08-20T22:05:51+03:00

Традиційні підходи до управління персоналом потребують доповнення інноваційними управлінськими рішеннями, орієнтованими на забезпечення особистої стійкості працівників для забезпечення результативного функціонування будівельної галузі і досягнення довгострокового сталого розвитку. У статті досліджено особливості управління людськими ресурсами будівельних підприємств в умовах повномасштабної війни та післявоєнної відбудови. Наведено статистичну інформацію щодо обсягів руйнувань цивільної інфраструктури. Виявлено асиметрію між потребами у виконанні будівельно-відновлюваних робіт і можливостями їх ресурсного забезпечення. Окреслено проблемні аспекти управління людськими ресурсами на підприємствах будівельної галузі. Встановлено, що існуюча практика управління характеризується нерівномірним завантаженням працівників, домінуванням ситуативних рішень та недостатнім урахуванням психосоціального стану персоналу. Обґрунтовано, що поєднання високого попиту на результати будівельної діяльності та обмеженості ресурсів формує специфічні умови функціонування підприємств, за яких управління персоналом набуває визначального значення для забезпечення безперервності роботи. Запропоновано підхід до інтерпретації сталого розвитку в управлінні персоналом через систему конкретних ознак, що відображають соціальну, економічну та організаційну стійкість використання трудових ресурсів. Визначено, що на практиці спостерігається розрив між задекларованими орієнтирами сталого розвитку та фактичними управлінськими рішеннями, що проявляється у відсутності регулярного планування, обмеженому використанні аналітичних даних та недостатній увазі до збереження працездатності працівників. Розроблено концепцію інноваційного управління людськими ресурсами будівельних підприємств, яка інтегрує адаптивне планування, ресурсно-аналітичне забезпечення, організаційний розподіл відповідальності та врахування психосоціальних факторів. Показано, що її застосування дозволяє зменшити хаотичність управлінських рішень, стабілізувати завантаження персоналу та підвищити керованість діяльності підприємств в умовах нестабільності. Отримані результати можуть бути використані як теоретична основа для подальшого розроблення прикладних інструментів удосконалення управління персоналом у будівельній галузі.

НЕЦІНОВІ КРИТЕРІЇ У ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЛЯХ: МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ДОДАТКОВОЇ ВИГОДИ

2026-08-20T22:05:33+03:00

У статті уточнено відмінності між технічними вимогами, кваліфікаційними та неціновими критеріями. Обґрунтовано, що неціновий критерій повинен відображати додаткову характеристику предмета закупівлі, бути пов’язаним із потребою замовника, мати вимірюваний результат, спосіб підтвердження та пропорційну вигоді питому вагу. Удосконалено методичний підхід, який формує наскрізний зв’язок між потребою замовника, додатковою характеристикою, очікуваною вигодою, показником її вимірювання, питомою вагою критерію, підтвердженням, договірним зобов’язанням і результатом. Запропоновано зіставляти базове, заявлене, договірне та фактичне значення показника. Для кількісного оцінювання адаптовано цільове нормування показників і визначено коефіцієнт реалізації додаткової вигоди для характеристик, поліпшення яких пов’язане зі збільшенням або зменшенням значень, а також для нелінійних, бінарних і порядкових критеріїв. Для комплексного оцінювання обґрунтовано індекс реалізації додаткової вигоди з урахуванням питомої ваги критеріїв. Наукова новизна полягає в поширенні оцінювання нецінових критеріїв на етап виконання договору та забезпеченні простежуваності переваг упродовж закупівельного циклу. Застосування підходу дає змогу запобігати отриманню постачальником оцінювальної переваги без реалізації відповідної характеристики, посилити післяконтрактний моніторинг і підвищити результативність бюджетних видатків. Отримані результати розвивають методичне забезпечення системи публічних закупівель як механізму ефективного виконання державного й місцевих бюджетів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від орієнтування публічних закупівель на найнижчу ціну до оцінювання співвідношення ціни, якості й результатів використання бюджетних коштів. Мета статті – обґрунтувати методичні засади формування нецінових критеріїв та оцінювання реалізації додаткової вигоди, заявленої учасником у пропозиції. Використано методи системного і порівняльного аналізу, узагальнення, формалізації та багатокритеріального оцінювання.

ІНТЕГРАЦІЯ СТАНДАРТІВ ISO 9001 У КОРПОРАТИВНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ: МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

2026-08-20T22:05:30+03:00

У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне обґрунтування та розроблено концептуальні засади інтеграції міжнародних стандартів системи менеджменту якості ISO 9001 у корпоративні системи управління проєктами. Досліджено еволюцію філософії стандартів якості, де особливу увагу приділено трансформації процесного підходу, реалізації ризикоорієнтованого мислення та функціонуванню ітераційного контуру безперервного вдосконалення. Проведено порівняльний аналіз базових принципів ISO 9001 та провідних методологій і стандартів управління проєктами, зокрема PMBOK, PRINCE2 та гнучких підходів Agile, що дозволило виявити точки їх концептуальної конвергенції у сфері проактивного ризик-менеджменту та усунути суперечності між жорсткою регламентацією і динамічною природою проєктного середовища. Запропоновано багатовекторну матрицю оцінювання початкової готовності підприємства до інтеграції на основі чотирьох вимірів зрілості: процесного, культурно-поведінкового, технологічного та компетентнісного. Описано архітектуру наскрізного моделювання процесів, яка передбачає імплантацію вимог до якості безпосередньо у структуру кожної фази життєвого циклу проєкту у вигляді автоматизованих фільтрів відповідності. Обґрунтовано необхідність організаційної перебудови традиційного Офісу управління проєктами в Інтегрований офіс управління проєктами, а також запропоновано збалансовану модель індивідуального розподілу ролей із наданням менеджеру з якості методологічної незалежності від менеджера проєкту. Визначено покроковий алгоритм розгортання системи від розробки регламентів до передсертифікаційного аудиту та ідентифіковано методи нейтралізації бюрократичних бар’єрів. Доведено, що головним драйвером подолання організаційного опору та мінімізації паперового навантаження є цифрова трансформація на основі сучасного програмного забезпечення, великих даних та штучного інтелекту, які забезпечують перехід до предиктивного менеджменту якості в реальному часі.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ КОМПЛЕКСНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙ-СПОЖИВАЧІВ НА B2B-РИНКУ

2026-08-21T09:08:18+03:00

Трансформації сучасних B2B-ринків характеризуються зміщенням фокусу конкурентної боротьби організацій-постачальників від забезпечення переваг окремих товарів та послуг до надання комплексного сервісного обслуговування. У статті обґрунтовано концептуальні засади формування системи комплексного обслуговування організацій-споживачів на B2B-ринку в умовах трансформації традиційної товарної парадигми маркетингу у сервісно- та клієнтоорієнтовану. Актуальність дослідження визначається посиленням конкуренції на ринках товарів промислового призначення, зростанням ролі клієнтського досвіду, цифровізацією взаємодії між підприємствами, розвитком сервітизації та переходом від транзакційної до довгострокової логіки створення цінності. Узагальнено сучасні наукові підходи до розуміння B2B-взаємодій, сервісно-домінантної логіки, клієнтського досвіду, спільного створення цінності, цифрової сервітизації та сервісних екосистем. Уточнено сутність поняття «комплексне обслуговування організацій-споживачів» як інтегрованої системи взаємопов’язаних товарних, сервісних, логістичних, консультаційних, інформаційних, цифрових і післяпродажних рішень, спрямованих на створення довгострокової спільної цінності для організації-споживача та організації-постачальника. Розроблено концептуальну модель системи комплексного обслуговування на B2B-ринку. Обґрунтовано необхідність переходу від управління окремими сервісними операціями до управління цілісним клієнтським досвідом і життєвим циклом у рамках B2B-взаємовідносин. Визначено основні складові системи комплексного обслуговування та запропоновано підходи до їх інтеграції на основі клієнтоорієнтованості, персоналізації та цифровізації. Подальші дослідження у цьому напрямі доцільно зосередити на розробленні та обгрунтуванні методології оцінювання ефективності комплексного обслуговування, формуванні інтегрального показника клієнтської цінності на B2B-ринках._