ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ У ПІСЛЯВОЄННИЙ ЧАС

Анотація

В статті обгрунтовано необхідність впровадження таких економіко-екологічних інструментів, які б сприяли раціональному використанню земель у період повоєнного відновлення порушених територій. Викладені негативні наслідки, що мають місце у системі землекористування у воєнний період. Проаналізовані праці вчених щодо дослідження даної проблематики. Визначено мету статті, яка полягає в обґрунтуванні економіко-екологічних інструментів раціонального використання земель у післявоєнний період. Висвітлено можливий позитивний ефект від впровадження таких інструментів раціонального землекористування як законодавче забезпечення раціонального землекористування, розробка програм охорони та відновлення родючості земель, фінансова підтримка заходів щодо раціоналізації землекористування, міжнародне співробітництво у сфері землекористування, розвиток кооперації та фермерства, просвітницька робота щодо раціоналізації землекористування. Обгрунтовано, що раціональне землекористування має бути спрямоване на дотримання норм законодавства у сфері земельних відносин, проаналізовано важливі законодавчі акти, які прийняті у руслі досліджуваної проблематики, вказано, що раціональне землекористування повинно передбачати відновлення родючості та підвищення врожайності сільськогосподарських культур, орієнтири раціонального землекористування мають бути направлені на створення нових робочих місць в аграрному секторі економіки, спрямовані на своєчасну сплату податків, що сприятиме наповненню бюджетів, мають передбачати розвиток міжнародного співробітництва у сфері землекористування, мають орієнтуватися на забезпечення внутрішнього ринку продуктами харчування, розвиток сільських територій, просвітницька діяльність щодо важливості раціоналізації землекористування має передбачати популяризацію досвіду раціонального землекористування. Їх комплексне використання у системі землекористування на основі емерджентного зв’язку сприятиме розв’язку актуальної задачі – досягнення в кінцевому підсумку раціонального використання земель.